Без категорії
Вона прокинулася від світла ліхтарика. Хтось був у її квартирі й щось шукав. Відкрила очі, але не ворухнулась, так і лежала тихо, спостерігала, що ж буде далі. Пляма
Несподівано мені поталанило: обзавівся сватами в обласному центрі. Тож тепер відрядження мене не лякали. То раніше їдеш в ту «область» і не знаєш, де ніч докоротаєш. А це
Високий, чорнявий, надзвичайно гарний, він іде до неї. Підходить повільно, торкається щокою її довгого волосся, потім бере за руку. Вони танцюють, він шепоче їй: «Я тебе кохаю»… Дзвінок
Ця історія сталася торiк напередодні Різдва. Я привіз подарунки від благодійного фонду в дитячий будинок, що робив уже не один рік. Віддав торбинки директоровi Людмилi Андріївнi i, за
Вечір нечутно огорнув сутінками сади. Важка завіса ночі безцеремонно впала на землю, аж повітря забракло в гpудях. Та вже через мить від берега повіяло річковою прохолодою, однак оцінити
Автор – Ольга Чорна (журналіст, блогер, газета “Наш ДЕНЬ”). За матеріалами – Наш День. Оселя Мартиних батьків стоїть на горбку. Здаля здається, що за комин під час вітрів перечіплюються
Стефа вперше прийшла на дискотеку і тому стояла в кутку, звикала. Прийти сюди її вмовили подруги, вони обіцяли швидко повернутися, але здавалося, що їх немає цілу вічність. Голосно
Тамара не знала, як поводитись їй тут, на весіллі хлопця, якого так кохає: плакати чи радіти? А плакати, сльози лити чого? Любиш його, то побажай йому щастя і
Вечірня зоря блиснула на небі. – Христос ся рождає! – знадвору почувся чоловічий голос. – Валюнь, глянь, дитинко, кого це на Святвечір у наш дім привело. Мо, колядники.
Якщо говорити по щирості, то справжній автор цієї історії – кохання. Воно зародилося в подільській глибинці між сільськими юнаком та дівчиною. Тоді, в шістдесятих роках, у сердечних стосунках