— Знову вона спізнюється, — злився Антон, стоячи біля вікна РАЦСу, — навіть на власне розлучення не може вчасно прийти. Свєтка, його дружина, дійсно, постійно спізнювалася, Антон же завжди приходив, приїжджав, прилітав вчасно
— Знову вона спізнюється, — злився Антон, стоячи біля вікна РАЦСу, — навіть на власне розлучення не може вчасно прийти. Свєтка, його дружина, дійсно, постійно спізнювалася, Антон же
Хоч чоловік додому не вернувся, але зуміла сама виростити сина. Он який красень! Дівки за ним аж умлівають. А він так закохався у ту попівну, що туман очі хлопцеві застилає. Що в тій Оксані такого особливого? Дівка – як дівка. Є й кращі в селі. Та що тут поробиш?
– Ото хлопець! Зовсім голову замакітрила та Оксана! – бурчала Ликерія, зиркаючи на сина. – До чого тут Оксана, мамо? – невдоволено нахмурив чоло Пилип. – А то
Вражений Денис аж підвівся від несподіванки. – Це я чужі долі ламаю?! Як тільки совість дозволяє таке говорити?! Та мені після Мирослави на жодну дівчину дивитись не хочеться, бо всюди зpада ввижається. Ваша дочка клялась-божилась довіку мене кохати, а через рік за іншого заміж вийшла. То хто з нас двох ламає чужі долі?!
Дрібний весняний дощик густо моросив, розмазуючи яскраві пейзажі квітучої природи. Було холодно, вогко і неприємно на душі. Денис лагідно грів у долонях тендітні пальчики коханої, а Мирослава не
Родичі потайки зробили дублікат від нашого заміського будиночка, щоб відсвяткувати там іменини племінниці
У спадок від батьків мені залишилася ділянка і невеличкий заміський будиночок. Якщо точніше, то на цій ділянці стояв лише старенький будиночок. Родичі чоловіка наполягали на тому, що б
Розкладала старенька свої потерті карти усім по черзі. Останній – Варі. Довго дивилась, морщила чоло, хитала головою. – Гарне й довге життя тобі доля дарує. І чоловіка матимеш доброго. От лише від дітей сльози падають. Ох, і гіркі сльози! Трьох синів матимеш, а вік доживатимеш сама, як палець. Та ти не журись! Живи лиш по совісті, щоб перед людьми не соромно було. А Господь усіх розсудить на тім світі
Лагідний осінній вечір накинув на плечі стомленій землі легкий серпанок сутінків. Ще трохи жеврів край неба, але незабаром сонце заховалось за обрій, позбиравши в долоні розгублене проміння. Пахло
І тут знову грім серед ясного неба: «Я зрозумів свою помилку. Люблю тільки тебе. Прости мене. Жити без вас не можу, хочу повернутися.» І що накажете мені з цією новиною робити
І тут знову грім серед ясного неба: «Я зрозумів свою помилку. Люблю тільки тебе. Прости мене. Жити без вас не можу, хочу повернутися.» І що накажете мені з
Як ми співчували, слухаючи невеселу історію життя Яночки і її коханого. Виявляється, колишня дружина її чоловіка була огидною господинею і нечупарою, до того ж ніде не працювала, жила за рахунок  Яниного чоловіка. Це все тривало доки не з’явився таки її чоловік: як я сміялась. Колеги лиш дивились здивовано, а я слова мовити від комічності ситуації не могла
Як ми співчували, слухаючи невеселу історію життя Яночки і її коханого. Виявляється, колишня дружина її чоловіка була огидною господинею і нечупарою, до того ж ніде не працювала, жила
В руці дрібно тремтіла слухавка, а з очей градом котились сльози. – Синку! Хіба ж я вигадую? Немає в мене звички такої – байки казати. Не привчена. Я ж багато не прошу. Просто приїдь на тиждень-другий. Зле мені. сину. Батько твій покійний снився… – Знову за своє?! Скільки можна? – скрипів голос у телефоні.
Уперше в житті Катерина так просилась. І перед ким? Перед власним сином. В руці дрібно тремтіла слухавка, а з очей градом котились сльози. – Синку! Хіба ж я
Звернення мудрого учителя до усіх батьків. Ділимося з Вами цим зверненням, адже підтримуємо кожнісіньке її слово
Звернення мудрого учителя до усіх батьків. Ділимося з Вами цим зверненням, адже підтримуємо кожнісіньке її слово. Директорка однієї з британських шкіл шкіл написала всім батькам листа з розкладом
Ще від учора Оксана не розмовляла зі своїм Василем. Образа й досі пекла душу. Висварив її задурно, обізвав такими словами, що й не чула зроду. А за що? Соромно й казати. Вона, бачте, поїхала на базар і витратила більше, ніж розраховувала. А що вдієш, коли ціни перед Великоднем так скажено підскочили вгору?!
Ще від учора Оксана не розмовляла зі своїм Василем. Образа й досі пекла душу. Висварив її задурно, обізвав такими словами, що й не чула зроду. А за що?

You cannot copy content of this page