– О, привіт, красуня! Ходімо з нами до річки прогуляємося. Посидимо, поговоримо, – хлопці не договорили. Врапт між ними і дівчиною з’явився хтось четвертий. Здоровенний, в місячному світлі він видавався ще більшим
– О, привіт, красуня! Ходімо з нами до річки прогуляємося. Посидимо, поговоримо, – хлопці не договорили. Врапт між ними і дівчиною з’явився хтось четвертий. Здоровенний, в місячному світлі
Вдова Скрябіна розповіла про своє життя та стосунки із зятем
Дружина відомого українського музиканта Кузьми Скрябіна якого не стало ще п’ять років тому, Світлана Бабійчук протягом тривалого часу не спілкувалася з журналістами та не давала інтерв’ю. Тепер жінка
Одного разу селяни, такі падкі на пліток, смакували новину: Наталя втекла від Федора з якимось юнаком. Двох менших діток забрала, а старшого залишила батькові. Свиней продала, гроші забрала, корову, щоправда, залишила. Поїхала в іншу область.
То не добре, коли людина себе недооцінює, але й коли перевищує самооцінку, теж не є нормальним і до добра не призводить. Як от Наталя. Гарненька, мила від роду,
І ось ми у невеличкій кав’ярні. Люда жаліється на свою долю, на те, що їй ніколи й ні в чому не щастило. Я її не дуже уважно слухаю, та й, відверто кажучи, її розповідь зовсім мене не розчулювала. По-іншому життя в неї скластися і не могло. Жаль, що вона так нічого і не зрозуміла
— Лесю, привіт! — звернулася до мене на вулиці повновида білявка. Я розгублено вдивлялася в її обличчя, намагаючись упізнати. — Невже я так змінилася? — наступала жінка. Щось
Раїса двічі виходила заміж. Кожного разу невдало. Чоловіки траплялися на її шляху надто амбітні. Спершу вони дбали про себе, а потім вже про неї. Одягалися вишукано. Багато часу віддавали друзям. Заводили інших жінок. Зовсім не обтяжували себе домашніми клопотами. Навіть коли від другого шлюбу народилася дитина – нічого не змінилося
Суботній ранок. В густому тумані де-не-де блимає світло в сільських хатах. Чути, як по дорозі йдуть люди. В основному, жінки, перекидаються словом-другим. Дехто лається. – Просила, як чоловіка,
До травня Він не дочекав якогось місяця. Несподівано. На прощання не їздила. Бо хто вона йому, щоб її сповістити? Дізналася випадково. Відтоді — сниться. Щоразу — так само. Наче біжить Він за нею по смарагдовій блискучій траві
— ТАЇСО-О-О-О!!! Зачекай, не тікай!.. Ага, в обидві жмені! Таїса — якраз та, що її доженеш! У неї найкращі в класі оцінки з фізкультури. Ніхто її випередити не
— Це правда? — запитав він. — Я твоє завдання, твій «об’єкт»? — Павлику, послухай. Це був жарт, але… Він не дав їй закінчити, відключив мобільний
Зіна і Володя були сусідами. Він знав, що вона дуже добра. Вона казала, що він найнадійніший. Росли разом, товаришували, повіряли один одному таємниці. Подорослішали і… залишились друзями. Сміялися
Можете вірити, можете ні, але вся ця історія відбувалась на моїх очах. І, як після цього не повіриш в дива і віщі сни
Можете вірити, можете ні, але вся ця історія відбувалась на моїх очах. І, як після цього не повіриш в дива і віщі сни.  У подруги собачка віджила своє.
Я в дитинстві часто бував у бабусі і пам’ятаю: у неї в кімнаті стояли пахощі висушених трав, а в кутку під іконами завжди горіла лампадка. Тут вона приймала відвідувачів, довго розмовляла з ними. Потім брала зілля, клала в чавунець і варила, тихо читаючи молитви. Готові настої наливала у пляшечки, які люди приносили з собою, і казала, коли і як їх уживати. Через певний час люди приходили знову, щоб віддячити за поміч
Мама моєї мами була знахаркою. Звали її Катерина Середенко. Люди з повагою ставилися до моєї, привітної до всіх, бабусі. А за те, що відала багатьма таємницями, вміла розгадувати
Олена тим часом подумки підраховувала, скільки ж це вони не бачилися? 6 років! Микола ніби поменшав, лисіти почав, зморшки під очима теж додавали віку. «А ми ж майже однолітки», — подумала. Таке знайоме-незнайоме обличчя. Звичайне й буденне. І чого вона так побивалася за цим чоловіком?
Оля крутилася перед дзеркалом. Причесалась, підфарбувала вії, обсмикнула міні-спідничку. — Та гарна вже, гарна, — до кімнати заглянула Олена. — Годі чепуритися, а то ще сороки вкрадуть, угледівши

You cannot copy content of this page