Історії з життя
Чоловік швидше відчув, ніж впізнав – син! І застиг на місці, не наважуючись зробити крок. І щось схоже на почуття провини перед цим красенем за всі роки раптом
Велике гарне село Липнівка розташувалось між славнозвісних цуманських лісів. Галину Петрівну, вчительку англійської мови, поселили у невеличкій квартирі при школі. Багато сільських парубків заглядалось на красуню-східнячку, однак ні
Михайло почув якусь метушню в коридорі, здивовані вигуки і сміх. — Що там таке? — піднявся з ліжка, подивився на годинник. — Ого! Вже полудень! Ну й довго
Батько, мати, два сини — звичайна собі родина. Хлопці вже відслужили в армії, але чомусь не одружувались. Хоча мати просила їх привести невісток, бо важко вже їй доглядати
Як чоловік ставиться до мами, так і до дружини буде ставитися. Якось моя бабуся сказала мені: «А ти на матір його подивися, коли заміж зберешся, точніше на його
Під променями теплого сонця вільно й безтурботно перелітала з дерева на дерево Зозуля. Її не обтяжували думки про діток, покинутих у чиємусь гнізді серед лісу, вона не замислювалася
— Якщо хотіла йти – раніше потрібно було. Куди ти в такому віці?. Життя закінчується. Уже дотягнеш, як є. Та й чоловік твій без тебе не зможе. Ти
Поведінка мого чоловіка з кожним днем спільного проживання здавалась мені все дивнішою і дивнішою. А потім я стала придивлятися, як живуть батьки мого чоловіка, і дуже багато мене
– Вітя? А навіщо він тобі? – зверхньо кинула свекруха. – Ти що, вирішила, якщо повідомила “радісну новину”, так все тобі на блюдечку піднесуть: столичну прописку, квартиру, багатого
— І чого тобі ще не вистачає: дім повна чаша, чоловік зразковий. Та інша мріє про таке, а знайти не може. Не смій мені навіть жалітись доню. Не