Історії з життя
— Любий, ти ж зрозумієш? Я так тебе кохаю, – театрально змахнула щиру “сльозу”,- що просто не зможу бачити, як тебе не стане. – І не давши отямитись
Віднедавна відчуваю роздратування, як тільки бачу свою сусідку. Це подруга моєї дочки, живе поруч. Коли дочка вийшла заміж, переїхала на інший кінець міста. До мене приїжджає на вихідні.
У моєї двоюрідної сестри є дивна звичка. До неможливості обожнюючи свою дитину, вона думає, що всі інші теж повинні відчувати до неї безмежну любов. Це, звичайно, не так.
Сильний вітер розгулявся не на жарт. Згинав додолу, ламаючи, стебла сухої кукурудзи, куйовдив гілля старих акацій і кленів. Віра вийшла на ґанок і глянула на захід: густі хмари
Працюючи шкільним інспектором, я, за тодішніми звичаями, представляв відділ наросвіти в різних громадських організаціях міста. Входив також до складу міської опікунської ради. На одному з засідань ради розглядалося
Березень реготав. Гуркотів вітром по дахах будинків, лякаючи містян, кидався сухими гілками, підмітав довкілля, бавився целофановими торбинками, здіймаючи їх до небес. А що ще робити першому весняному місяцеві?
– Господи!- тільки й змогла промовити ошелешена Лариса відчинивши двері. Ти ж на балконі бути повинен. На порозі стояв чоловік, від хмeлю і сліду не лишилось, очі ясні
Одного разу вирішила моя дівчина вікна в квартирі помити. Хто ж знав, що для мене ця затія аж на стільки погано закінчиться Почали жити, разом працювати і з’явилося
Залишалося чекати тепер неділі, хоч було і боязко: не доживе мати. А в неділю, коли він уже зібрався в дорогу, листоноша приніс листа. Конверт йому здався якимось важким,
Мені довелося влаштуватися вихователем у табір, за двадцять п’ять років учителювання я зустрічав різних дітей: злих і добрих, веселих і сумних, гучних і тихих, нерідко навіть загадкових. А