— Нащо тобі чужа дитина, Петровичу! Сам ледь по світу ходиш, а малу до себе взяв. Віддай її до інтернату, тобі ж легше буде
— Нащо тобі чужа дитина, Петровичу! Сам ледь по світу ходиш, а малу до себе взяв. Віддай її до інтернату, тобі ж легше буде. За матеріалами Історія до
— Олексійку, милий! Давай одружимось! Будь моїй донечці за батька, а я вік тебе любитиму, адже бачу – ти й досі не жонатий, бачу, в мене закоханий. Чим тоді Олексій керувався незрозуміло, але відмовив, хоч і кохав її усі ці нескінченні роки
— Олексійку, милий! Давай одружимось! Будь моїй донечці за батька, а я вік тебе любитиму, адже бачу – ти й досі не жонатий, бачу, в мене закоханий. Чим
І нащо мені був той “заміж” в п’ятдесят? Все життя прожила тихо і спокійно одна. а тут на тобі. Для мене було щирим здивуванням буквально все, починаючи з брудних шкарпеток під моїм диваном, закінчуючи тим, як він сьорбає суп з ложки
І нащо мені був той “заміж” в п’ятдесят? Все життя прожила тихо і спокійно одна. а тут на тобі. Для мене було щирим здивуванням буквально все, починаючи з
« Я Багатство, він – Любов, а онде стоїть Здоров’я! Але до своєї оселі ти можеш запросити лишень одного з нас.» Здивована жінка пішла радитись з родиною, кого б запросити до їхнього дому. Одна з наймудріших притч, які мені доводилось читати 
« Я Багатство, він – Любов, а онде стоїть Здоров’я! Але до своєї оселі ти можеш запросити лишень одного з нас.» Здивована жінка пішла радитись з родиною, кого
– Що, зраднице? – зустрів Мілю на ганку  Петро похитуючись. – Нормальні жінки хлопців мають, а ти мені дівчинку принесла. Аби вас не бачити й не чути, свої речі переніс до літньої кухні. – Він навіть і не глянув на малу, і ніколи на руки не взяв. Здавалось, Любоньки для нього просто не існувало
– Що, зраднице? – зустрів Мілю на ганку  Петро похитуючись. – Нормальні жінки хлопців мають, а ти мені дівчинку принесла. Аби вас не бачити й не чути, свої
Христя запалила свічку, підняла зажурені очі на ікону Ісуса: «Господи, забери. Старію я. Не годиться знову мені матір’ю бути. Дочка, Лідочка, школу закінчує. Скоро онуків чекати треба буде», – хаотично хрестилася, коли це робили люди, бо не чула проповіді священика, була в цю мить далека від Бога
Останнім часом Христя відчула зміни у самопочутті: слабкість, безсилля, дратівливість. Спочатку не надала цьому значення, гадала, що пора її жіноча згасає. А коли почала надокучати нудoта, втрата апетиту,
— Не смій, Настусю, Бога гнівити. Сходила б ти до каплички, яка стоїть у полі. Молитва в тому місці помічна, кожна жінка, що просила там у Господа дитинку матір’ю стала
— Не смій Настусю Бога гнівити. Сходила б ти до каплички, яка стоїть у полі. Молитва в тому місці помічна, кожна жінка, що просила там у Господа дитинку
Дві благочестиві німецькі родини схвилювалися не на жарт. Звісно, винною стала Яся: бо в одній родині вона захомутала бідного Карла, а в іншій – плюнула у душу всім, хто так добре до неї ставився. Міхаель добився того, що розлучили їх майже одразу. І з величезним животом Яся вдруге за останні півроку вийшла заміж
На останній зустрічі випускників усі обговорювали лише одну тему – особисте життя нашої Ярослави. Певно, якби вона була така вертихвістка, як Cвітлана, чи мала напористий характер Галки –
– Людоньки, ви чули?.. Гелька, наче Горгона, влетіла до сільської крамниці. – Я повириваю її довгі патли! Голодранка!
– Людоньки, ви чули?.. Гелька, наче Горгона, влетіла до сільської крамниці. – Я повириваю її довгі патли! Голодранка! Молодиці врапт забули, за чим прийшли до магазину. Обступили Гельку.
Після Служби Божої взяв старий спасівчане яблучко, грушку і поволеньки подибав на цвинтaр – до Настуні. Тверде яблуко поклав на мoгилу. А м’якою грушкою сам розговівся. Поскаржився Настуні на болячки, гаряче, мов пeкло літо, розповів, кого бачив в церкві і що казав на проповіді священник.
… І тільки скрипка не втече, не залишить свого старого господаря. Хоча, їй також до сотні літ дотягує. Дід Данило останнім часом майже не грав. Бувало, посадить скрипку

You cannot copy content of this page