Історії з життя
– Іро, мені негайно треба тебе побачити! – голос Олени дрижав, і я, наспіх накинувши курточку, вилетіла їй назустріч. Подруга була сама на себе не схожа, вона потребувала
— Чого роти пороззявляли? Вас сюди хтось кликав? – прошипів старий Матвій здивованим дітям – У цій хаті за господиню моя нова дружина Анастасія, вам тут місця нема.
Серед залишків Катиних речей Валентина знайшла Стефину фату – розpізану навпіл. «Що ж ти доню накоїла. Дві сім’ї зpуйнувала, заради свого краденого щастя» За матеріалами Наш день «Ваш
– Ти що, з котушок з’їхав?! – не міг повірити майор. – Та я вже рік нею користуюсь, як заманеться! А ти на «беушний» товар поласився?! Зрештою, забирай
Мати – Цур тим людям, і чого вони тебе, сину, в зуби взяли? Сама знаю, що давно не заглядав у мою оселю. Певно, не маєш часу. Казала ж
– Ну ти, Валька, і хлопця собі вибрала, – зітхала подруга Ольга. – Сама ж нічого така, а твій Сергій – такий непоказний, і глянути нема на що.
В літню пору, коли повітря віяло настояним на травах повітрям, соловейки своїм співом звеселяли серце, а сонце дарувало тепло в село завітав хлопець. Певно йшов від вокзалу пішки,
Шибайголова. Зірвиголова. Красунчик… Як тільки не називали Віталика в селі! Син агронома і медички. Одинак. Бажаний кавалер для кожної дівчини. З наукою Віталик не дружив. Батько не раз
«Швидка» вкотре підстрибнула на розбитiй дорозі. Уляна відкрила очі. – Мамо! – вигукнув Василько. – Ма… – Не турбуй її, хлопче, – втомлено мовив сільський лiкар. – Не
— Не віддавай тату Ніну тітці за кордон. На нас люди пальцями тикатимуть. Хай собі в інтернаті сидить, менше пересудів буде, – переконувала Галька. – Мала в хоромах