Коли Степан ішов під руку з Мариною, люди здивовано озирались: де він, статний красень, отаку знайшов. Кажуть, мав жінку і доньку, жив заможно, а все кинув заради цієї дивачки. Він і сам до ладу не міг пояснити, чому майже рік, як не відходить від неї ні на крок. Вона ж йому навіть не подобалась
Коли Степан ішов під руку з Мариною, люди здивовано озирались: де він, статний красень, отаку знайшов. Кажуть, мав жінку і доньку, жив заможно, а все кинув заради цієї
Галині було соромно перед гостями, вона хвилювалася. І мабуть, недаремно.– Андрію, як ти міг на весіллі в доньки так поводитись. Ти зганьбив нас, як тепер нам усе це пережити, поясни? – Галино, не починай, я йду спати…
Сьогодні Галина віддавала доньку заміж. Хвилювалася. І коли свято було в розпалі, щоб хоч якось заспокоїтися, вийшла на вулицю, на свіже повітря, подумки перемотуючи життя назад… Андрій, її
Чоловік повернувся додому, коли на кухні вже смажилося, варилося й пеклося. Пахощі линули по всій хаті. Від неї, заклопотаної приготуванням новорічного столу, щоправда, не сховалося, що він уже почав святкувати. Та чого сердитися — свято на порозі. Але шaмпaнське так і залишилося невідкоркованим
В останній день старого року природа сотворила диво. З неба посипалися сніжинки. Гарні-прегарні маленькі колючі блискітки. «Мов пелюстки космічної вишні…» — мимоволі зринув у пам’яті поетичний рядочок… Вона
Зойці ніяк не вдавалося назбирати грошей на житло дітям. А невістка виявилася не промах, переплюнула саму Зойку: і так їй виговорювала щодня по телефону, що та й не знала, де діватися. То була незадоволена, що Миколка мало заробляє, то сердита, що передали їм сало, а вона ж хотіла телятини. Наступного дня замовила півника на холодець, а потім качечку запекти. Щоразу до міста вирушали дві напхані усяким добром торби. Зате невістку у свекрухи бачили лишень у день весілля
Бухгалтерка Зоя Семенівна була жінкою вольовою та вредною. Чортів давала вдома й на роботі. А що вже вислухав син, коли заїкнувся, що одружуватися буде на сусідській дівчині! «Тобі
Омріяне весілля наближалося. Все складалося чудово. Поки Олі напередодні щасливого дня не приснився дивний сон. – Може перенести весілля? Якось мені неспокійно, – стала вмовляти Ольга, – раптом сон віщий?
Ця історія реально трапилася з моєю подругою Олею. Чотири роки тому вона познайомилася з молодим хлопцем, в якого закохалася з першого погляду. Через тиждень почали жити разом. Подруга
— Так він до неї вже п’ять років щоночі бігає. Але на вихідні вдома, адже діти приїжджають, а вони нічого не знають. Так а мені що вигнати його, – здивовано дивиться на мене сестра. – Віддати коханці такого господаря на блюдечку. А це вже дзуськи
— Так він до неї вже п’ять років щоночі бігає. Але на вихідні вдома, адже діти приїжджають, а вони нічого не знають. Так а мені що вигнати його,
— Підхопив кралечку на заправці. Лесею звуть. Нічого така, сьогодні знов до неї поїду. – Сергій ледь дочекався кінця робочого дня. Простежив за колегою: це був той підїзд і його Леся
— Підхопив кралечку на заправці. Лесею звуть. Нічого така, сьогодні знов до неї поїду. – Сергій ледь дочекався кінця робочого дня. Простежив за колегою: це був той підїзд
Мила і симпатична дівчина, чи не так? Але коли камера спускається нижче обличчя, не віриш своїм очам! Оце справді, зовнішність оманлива
Мила і симпатична дівчина, чи не так? Але коли камера спускається нижче обличчя, не віриш своїм очам! Оце справді, зовнішність оманлива Китаянка Yuan Herong стала справжньою зіркою. Велика
«- Мама хату продала і десь світами повіялась. Якщо ви мене виженете – житиму на вулиці з безхатченками.» Коли на подвір’ї з’явилась Оксана, Василині аж не по собі стало. Старе дрантя, давно не мите і нечесане волосся і округлий животик, не залишали сумнівів навіщо донька давньої подруги знайшла її на іншому кінці країни
«- Мама хату продала і десь світами повіялась. Якщо ви мене виженете – житиму на вулиці з безхатченками.» Коли на подвір’ї з’явилась Оксана, Василині аж не по собі
— Досі не розумію, як зумів те все пережити! Ось їду вперше до Львова один. Треба вчитись жити заново,  хоча й не знаю чи вистачить сил
— Досі не розумію, як зумів те все пережити! Ось їду вперше до Львова один. Треба вчитись жити заново,  хоча й не знаю чи вистачить сил За матеріалами життєві

You cannot copy content of this page