Історії з життя
Доволі часто доводиться читати, про жертовність материнської любові! Чому ж так рідко щира материнська самопожертва отримує гідну відплату? Тітка Катерина важко опустилася на порепану темну лавку під старою
Їхній рейс затримали. Пасажири нервували. Оксана ж почувалася спокійно. Вона звикла до всього. І якихось зайвих півгодини очікування – дрібничка, порівняно з її життям. Курт, Оксанин чоловік, як
Дожила Варка до восьмого десятка. В селі її вважали одинокою. Мала чоловіка. Але коли то було! Народила доньку. А хто про це пам’ятає? Варка сама збивалася з ліку:
Віра варила борщ, коли в двері подзвонили. Вона відчинила і побачила на порозі Олега з букетом червоних троянд. Він привітався, зайшов і простягнув квіти: – Це тобі. –
Під вечір пішов дощ – весняний, теплий. Струмочки несли бузкові пелюстки, які, наче, фіолетові мініатюрні кораблики поспішали невідь-куди. Здавалося, весь світ заворожив, запоморочив розморений дощем бузковий аромат… Леся
У них зайвих грошей, звичайно, не було. Тому, з важким сеpцем, погодилися зі старенькою. Як же Оксана потім довго каялася, що не настояла на своєму! Коли Оксана та
Валентина зрідка отримувала від чоловіка скупі повідомлення: «Привіт! Здоровий. Працюю. Вітання усім. Цілую. Олександр». Інколи на великі свята чоловік приїжджав додому. Привозив гроші, подарунки. І знову квапився залишити
– Нам потрібно розлучитися. – Що нам потрібно? – не розчула Неля через гамір і оголошення про реєстрацію на черговий авіарейс. Вона розглядала вітрину, на якій красувалося взуття
Вони побачилися після випускного вечора лише через тридцять років на зустрічі однокласників. Оксана впізнала усіх із першого погляду. І лише Василя обминула обійняти, вважаючи його незнайомцем. Ще й
Якби то знати, що цього не варто було робити! Чула ж від людей, але не йняла віри. Бо люди різні байки вигадують. І якби почати усім цим перейматися…