– Що робити з дитиною? Та приводь на світ, як тобі треба. А щоб малюк не був безбатченком, свисни Михайла. Він і досі упадає за тобою. – Славко глянув на Даринку, як на непотріб. Розвернувся обійняв нову кохану і пішов ніби й нічого не чув
– Що робити з дитиною? Та приводь на світ, як тобі треба. А щоб малюк не був безбатченком, свисни Михайла. Він і досі упадає за тобою. – Славко
Поки лікувався, Приблуда весь час під лікарнею крутився. Гляне старий у вікно – а пес гав-гав, хвостом круть-круть. Люди дивилися на те і сльози витирали. Ніхто пса не ображав. І, як належить, Приблуда справно отримував сніданки, обіди і вечері.
– Ходімо в бухвет, Приблудо, – звертався до собаки, неначе до приятеля, дід Ілько. Приблуда весело метляв хвостом, аж очі від радості світилися. Походеньки з дідом до бухвету
– То ти, враже сім’я, навіть ляльку в доньки забрав? Ану, давай сюди! – тітка Галя, здавалося, готова була вступити з Семеном в рукопашну. Проте чоловік не мав наміру повертати «трофей».
Веселим і добрим він з’являється в Оленчині сни. Вона називає його лагідно – татко і ховає обличчя у сильні чоловічі долоні. Деколи у снах він підкидає її високо-високо.
«На цій, одружуватись?! Та ти подивися на неї, у неї ж напевно на умі одні мужики і гулянки!» «Пам’ятаєте, ще свою молодість!» – спокійно відповіла Ліза. У майбутньої свекруха від несподіванки й слова мовити не всигла
«На цій, одружуватись?! Та ти подивися на неї, у неї ж напевно на умі одні мужики і гулянки!» «Пам’ятаєте, ще свою молодість!» – спокійно відповіла Ліза. Майбутня свекруха
«Байстрючатко моє, за що мені таке накaзаніє?..» То були найласкавіші слова яких Зіна від матері чула. Вона матері добре і не пам’ятала, лишень темний ліс і свій кpик «Мамо-о-o»
«Байстрючатко моє, за що мені таке накaзаніє?..» То були найласкавіші слова яких Зіна від матері чула. Вона матері добре і не пам’ятала, лишень темний ліс і свій кpик
Фрося відчула непереборне бажання з’їсти скоринку чорного хліба з часником. Валя, подружка, поділилася окрайцем, ще й сала шматочок врізала, а тоді аж зблідла від здогадки: «Ти, часом, не того?» Що справді «того», стало відомо дуже скоро. Нікому зізнатися в тому не могла
На душі було важко. Якась тривога, немов ящірка, крутилась неподалік і не хотіла полишати. Це було якось незвично. Фросині захотілося вийти в садок і на вітрі розчесати волосся.
– Далі не треба, – безцеремонно перебила Катерина. – Правда, Вікторе? Як твоя дружина? Коли повертається? Чи не повертається? А ти все женихаєшся?
Янка завжди була невгамовною і неординарною. Перший шлюб з Володимиром розлетівся в друзки. Від спільного п’ятирічного подружнього життя залишилася Наталка. Всі називали малу Наткою. Натка – стовідсоткова копія
Нарешті сталося очікуване, Марина Олегівна розгубилась. Бо прийшло це несподівано. Син зателефонував наприкінці робочого дня: «Я сьогодні не буду вдома ночувати…». Серце тривожно стріпнулося. Допізна ходила по квартирі, новими очима, наче на чуже
Нарешті сталося очікуване, Марина Олегівна розгубилась. Бо прийшло це несподівано. Син зателефонував наприкінці робочого дня: «Я сьогодні не буду вдома ночувати…». Серце тривожно стріпнулося. Допізна ходила по квартирі,
Приїжджала моя мама, навезла подарунків, сережки золоті онучці, мені золотий перстень. Не серджусь я на неї, але інколи такий жаль огорне. Я так мало бачила свою маму, а в найважливіші хвилини мого життя поруч були бабуся з дідусем
Що, Валю, була вчора на похоpоні? – літня сусідка запитально дивилася на молоду охайну жінку, яка бережно тримала за ручку гарненьке дівчатко. – Була. Почула новину, і навіть
Для малої Павлини іграшками було небо, хмари, дерева, квіти. Вона любила спостерігати за хмарами і бавитися з ними «в мальованки». Пальчиком дівчатко водило по небесній палітрі. Здавалося, що це вона змушує рухатися величезні кудлаті хмари.
Маленькі ангели в білих льолях злітали з Ейфелевої вежі. Вони були кумедні і пустотливі. Сміялися, підморгували. Вона намалювала подібних картин десятки. Небо, Ейфелева вежа і ангели. На цій

You cannot copy content of this page