Історії з життя
«Мамо, я в монастирі тепер житиму. Не чекай мене». Про Олесю з Сергієм уже й не цікаво було пліткувати: то в Луцьк на тиждень в готель утечуть, то
Марина гарно малює. Чоловічий портрет став прелюдією до її неймовірної історії. – Я назвала його «Людина зі сну». Нас познайомив мій колишній чоловік. Покійний. Спершу я нічого не
… А дощ не вщухав. Витанцьовував вулицями. Що йому до перехожих! Олег з Іриною від дощового полону врятувались у найближчій кав’ярні. – Отже, каву з коньяком? – запитав
Під Соломіїні ноги з ялинки впала шишка. Гарна, продовгаста, трішки наїжачена. Дівчина глянула вгору: от дивно, наче хтось невидимий знає, що сьогодні в неї день народження. І гадки
Наталці було тривожно на душі. Звідки йшов неспокій, не могла зрозуміти. Дивний настрій псував вихідний. Зателефонувала до чоловіка. Щось довго з гаража не повертається. Сказав, обговорюють з сусідом
Цю зворушливу історію я почула, коли поверталась додому з санаторію, що в Хмільнику на Вінниччині. Вісім годин дороги — є час поговорити… МОЯ попутниця розповіла, що мешкає на
Просто за парканом мого обійстя — будинок-інтернат для людей похилого віку. Я не особливо придивляюся до своїх стареньких сусідів, хіба що мимоволі поглядаю у той бік. Зазвичай, усі
Люба йшла від лікаря і сльози заливали її обличчя. Добре, що надворі падав мокрий сніг, який змішувався зі сльозами, бо ніяк не хотілося, щоб люди помічали їх. Чим
Сергій підійшов до автобусної зупинки якраз в той час, коли під’їхав автобус і з нього поспіхом почали виходити пасажири. За матеріалами – Наш День. – Сергію, ти? –
— Алло! – озвався телефон.- В контактах мого чоловіка ви записані, як «Клава в червоному». Скажіть чесно – у вас роман.- Сказати що я здивувалась це нічого не