Історії з життя
– Їдуть! Їдуть! – галасують дітлахи, вгледівши вдалині весільний кортеж. Осіннє повітря розірвали срібні звуки музики. Гостей – мало не все село, а молодий, як і належить, –
Марія любила порослу травою і петровими батіжками межу. Саме так іменували ці квіти дідусь з бабусею. Скромні, голубенькі, на тоненьких ніжках. Бабуся казала: вони можуть лікувати. Маленька Марійка
—Не знаю чому, але вирішила вам зателефонувати. Ніколи раніше таким не займалась. Вибачте, це вперше. – Богдан і сам не знав, що сказати він уже тисячі разів пошкодував
У селі діда Ананія називали Пророком. Кликали ж Аноньком. Старого поважали і побоювалися. Навіть завжди паяний Тимко тверезів, коли зустрічався поглядом з Пророком. Молодиці бігали до старого за
— Буде вам дитинка, доню. Їдьте у те село де на камені три сліди. Багато я див чула про те святе місце. Можливо і вам допоможе. – Леся
— Прости мені дитино, то я вас розвела! Ти його любила. Прости. І може, Бог над ним змилується. – Юля слухала і тихо плакала. Аби почути ці слова
Спочатку це була просто дружба. Йшли в школу разом і зі школи поверталися, бо жили на одній вулиці. З роками дорослішали і, самі того не помічаючи, шукали очима
Дуже часто жінки закривають очі на недоліки своїх чоловіків, хоча ті доставляють їм масу неприємних миттєвостей. Хтось в таких умовах може прожити до самої старості. А у когось
Тамара була налаштована рішуче. Зустрівши “кавалера” дочки висловила усе що думає про їхні відносини і порадила тричі подумати перш ніж ще раз до неї підійти. Хлопець вислухав, але
– Ви простіть мене діти. Не хотіла вам зізнаватись, – сказала свекруха обіймаючи немовля. – Я ж уже бабуся, а тут сама відчула, що при надії. Де ж