Я вийшла заміж за чоловіка, у якого вже було два шлюби до мене. Один – в 20 років через цікавий стан дівчини, другий – усвідомлений – в 27 років. І ось, вже зі мною, в 30.
Я знала про всіх його дружин, з першою навіть познайомилася, тому що у них спільна дитина, і логічно, що нам доводиться бачитися. Ми приїжджаємо до нього на День народження, вітаємо з Новим роком та інше. Своїх дітей у мене немає, я поки до них не готова, а ось до чужих ставлюся нормально.
Хлопчику вже майже 10 років, він нормальна, адекватна дитина. Вони з чоловіком часто вибираються на футбол разом, або ще кудись, я не заперечую, тому що багато працюю і не можу постійно з ними виходити, та й не хочеться мені.
Мене радує, вірніше, радувало, що чоловік стільки часу проводить із сином, що він хороший батько. Він навіть гроші на малого не платить офіційно, а просто переводить певну суму щомісяця і без нагадувань. Подарунки дарує, в загальному, напевно, це мене і підкупило в ньому.
Друга його дружина була колегою, вони закохалися один в одного під час одного з проектів, проводили разом дні і ночі, а потім вирішили одружитися. Ось тільки коли проект закінчився, виявилося, що робити їм разом більше нічого, їй запропонували роботу в Фінляндії, і вона поїхала. Чоловік не тримав.
А потім з’явилася я. І прийняла його з усіма дружинами. Смішно звучить. І нерозумно тепер.
І ось, чоловік проводив багато часу з сином, їздив до нього в гості, майже щотижня щось відвозив. Роль недільного тата йому добре вдавалася. Мені було навіть зручно, по неділях у мене була зустріч з мамою і басейн, такі милі щотижневі ритуали, від яких всім було зручно.
І раптом мені подзвонила сусідка, у якої був наш домашній номер телефону на екстрений випадок. Чоловік боявся, що якщо з колишньою дружиною щось трапиться, то син залишиться один. І ми залишили наш номер сусідці.
І ось вона дзвонить. Вибачається. І каже, що, з одного боку це не її справа, але я їй подобаюся, і вона сподівається на якусь подяку, і знає, навіщо мій чоловік приїжджає до колишньої дружини. Каже, дитина вже місяць у бабусі на канікулах, а ваш чоловік все їздить і їздить щонеділі. І живіт випирає вже у неї. І приїжджайте краще самі подивіться.
Я поклала слухавку. Подумала. Був же день. І вирішила поїхати з ним в неділю в гості до його сина. Так йому і сказала, що мої плани все помінялися, давай-но я з тобою. Він вечеряв і поперхнувся, почав придумувати щось. І я зрозуміла, що сусідка права. Мій чоловік поки їздив до сина, зробив там і доньку. Чи ще сина. Не знаю.
Хоча вже знаю. Там, справді, донька. І вони знову одружилися, одразу ж після нашого розлучення. Ось так буває, дівчата.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
