Ми коли з дружиною одружилися, нас всі попереджали:
– Ось, – мовляв, – у вас кохання-романтика, але це не надовго, потім буденщина затягне. Борщі, пелюшки та інше. І нікуди від цього не дітися.
– Ну гаразд, – змирилися ми, – раз не дітися, то куди подітися. Будемо вирішувати проблеми по мірі їх виникнення. І забили.
Відтоді купа років минула, борщі, пелюшки – куди без них. З нагоди останнього вихідного дня вирішили, ось, пельменів наліпити.
Теж типова буденщина.
Я м’ясорубку запустив, дружина тісто замісила, сіли робити. Я тісто розкочую, дружина кружечки формує. Обговорюємо тісто, м’ясо, звідки слово “пельмень” пішло. Добре, в принципі, але чогось не вистачає. Згадав про музичку, гірлянду новорічну включив, гірлянда моргає, The Speakeasies ‘Swing Band грає.
Ліпімо, слухаємо, обговорюємо джаз. Добре, але можна ще краще.
– А ось у мене пляшка арманьяку подарована і непочата з Нового Року стоїть, – кажу, – давай продегустуємо.
– Арманьяк? Під пельмені? Так ти з глузду з’їхав.
– Не під пельмені, а під джаз. І під процес.
– А, ну тоді розливай.
Налив по 50, джаз грає, пельмені ліпляться, обговорюємо переваги бюджетних арманьяків над не бюджетними кoньяками. Добре!
– У мене десь cигара валялася, до речі. Під арманьяк те, що треба!
– Коханний, ти ж не куpиш! І в кухні надимимо.
– Гаразд, вікно відкрию потім, пельмені поставлю, з лавровим листком, і духмяним перцем. Воно і переб’є.
– Ну, тоді давай.
Джаз грає, кільця диму піднімаються, пельменів все більше, розмови все цікавіші. Ось тепер взагалі супер, так би і ліпив до ранку, але тісто скінчилося. Ось такі пельмені у нас вийшли під джаз.
А браковані ми зварили із запашним перцем і лавровим листком. І з’їли, правда без арманьяку, тому що арманьяк під пельмені – щось незрозуміле. А сорокаградусна у нас вдома не водиться, не любимо. Ну вони і без неї смачні!
А з приводу буденщини – ось не знаю, засмоктала вона нашу сім’ю вже чи треба ще років 20 почекати. Але якщо і засмоктала, то це не заважає. Не лише ж кохання-романтика, треба і пельмені наліпити.
Любіть один одного, ліпіть пельмені і робіть тихе свято з кожного дня свого життя…
Автор: Олександр Назаренко (Лук’яненко).
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook
