Історії з життя 0
– Дякую, Володя, це найкращий букет. Навіть зять мені такого не подарував. Треба було аби Аня за тебе заміж вийшла.
Мама не те, що не стала на мій бік, а вона кліпала очима і
Історії з життя 0
Олег несподівано повернувся зі своєю американською нареченою в Київ, придбав заміський будинок, відкрив приватну клініку і вдруге подав до суду на визначення місця проживання сина з татом, буцімто мама не може дати собі ради з підлітком, у якого і поведінка стала незадовільна, і успішність суттєво знизилася
Ми з Олегом прожили в подружжі сім щасливих років, разом працювали в лікарні, виховували
Історії з життя 0
Почну з вечері, а там, може, й прибирання встигну зробити, — міркувала вона про нескінченні хатні клопоти, які ніхто, крім неї, не збирався виконувати
«Вже давно пора було подивитися правді в очі — стільки років життя пішло коту
Історії з життя 0
Своє справжнє лице Антон відкрив лише тоді, коли його бізнес почав приносити гроші
Її мені послав сам Бог! Скільки у мого чоловіка було захоплень, але саме ця
Історії з життя 0
Соломіє, ти сьогодні знову затримаєшся? — почула вона голос начальниці, пані Єлизавети, яка зазирнула в кабінет.
Двері до бухгалтерії грюкнули ще раз. Соломія підвела очі від монітора й зітхнула: робочий
Історії з життя 0
Її так несло, що я кинула слухавку. Оце віддячила, так віддячила. За стільки років дружби таке мені казати
Та якби я вибирала, то хіба б я в це влізла? Звичайно, що ні,
Історії з життя 0
Послухай, — Софія простягнула йому лист із банку. — Мені потрібно звільнятись. Я не можу більше там і дня працювати, але чим рахунки оплачувати потім? Комунальні, кредит на авто
Софія сиділа за кухонним столом, гортаючи квитанції й рахунки. Її пальці ледь тремтіли, а
Історії з життя 0
У квартирі зростала напруга і у дитини, і дорослого чоловіка. Він помітно хвилювався, і старанно вдавав, що нічого незвичайного не відбувається
Чоловік гуляв із шестирічною донькою. Повіз до парку, де пройшли усі атракціони. Потім їли
Історії з життя 0
– Дякую, Тетяно Михайлівно, що прийшли. Але я не буду жити з вашим сином. Він гуляє.
Не прожив мій син з Оленкою й двох років, як вже з сумками у
Історії з життя 0
Коли Василя не стало, то мама одягла чорне і більше не знімала, хоч всі їй казали, що їй не личить такий колір
Я застукала їх, коли мені було десять, мама тримала дядька Василя за руку і

You cannot copy content of this page