Історії з життя 0
Ці слова образили Галину Іванівну настільки, що вона кілька місяців не виходила на зв’язок. Мені навіть здалося, що це добре: зникне потреба відмовлятися від принесеної їжі, а вона перестане марно витрачати час і сили
Мене звуть Лідія, мені 29 років, і я ось уже чотири роки заміжня за
Історії з життя 0
Оля прийшла з гарним подарунком, чоловік дивився на неї з-під лоба, а вона була привітна і мила
В сорок один рік я з подивом зрозуміла, що не маю подруг. Так, шкільні
Історії з життя 0
Зоряна з дітьми виїхала за кордон, а Степан ще так тішився, що нарешті відпочине. Але вона там побула рік і сказала, що не вернеться
Я не здивована, що цей дзвінок таки відбувся. Все до того йшло, але кум
Історії з життя 0
Андрій відмовився будь-що ремонтувати в квартирі, мовляв, не моє, то навіщо я маю витрачатися
Тепер мені хочеться волати: «Жінки, дівчата! Вам не здається, якщо з вами погано поводяться.
Історії з життя 0
Ось що таким панночкам як Оленка потрібно від одружених чоловіків? Невже така закохана?
Молодий чоловік, з вигляду дуже втомлений, а насправді просто не виспаний, позіхаючи сів у
Історії з життя 0
Він навіть трубки не взяв. Я телефонувала разів з двадцять і це тільки за останню годину. Ну от якби ваша мама от так вам надзвонювала, невже б ви ігнорували?
Він навіть трубки не взяв. Я телефонувала разів з двадцять і це тільки за
Історії з життя 0
Подруга образилася, коли я їй говорила, що це заборонене кохання, що шила в мішку не сховаєш. Вона пішла з квартири, де ми з нею мешкали. Доїжджала на роботу й з роботи з директором на його автомобілі в той час, як дружина-лікарка добиралася в профілакторій на маршрутці
Ми з Юлею одночасно прийшли працювати в новозбудовану школу в гірському селищі. Учительський колектив
Історії з життя 0
Гості дорогенькі, що ж це ми всі посідали?! У нас же наречену викрали! Молодий, готовий викуповувати свою суджену? – голосно сказав тамада, ледь відлунали оплески після чергового тосту
– Гості дорогенькі, що ж це ми всі посідали?! У нас же наречену викрали!
Історії з життя 0
Марку, ти ж розумієш, що сестрі потрібна допомога, — голос матері набув іншого тону. — Вона ж одна у великому місті, без підтримки
— Марку Євгеновичу! — голос Ольги Петрівни лунав так голосно, що Дарина, яка була
Історії з життя 0
– Вибач, Олено, йду я. Іншу зустрів. Вона і сина мені подарує, вже на четвертому місяці. Тільки давай, будь ласка, без вистав. – Іван узяв сумку з речами та повернувся до дверей
Серце Олени шалено калатало, але вона промовчала. Двері за Іваном зачинилися. Олена залізла на

You cannot copy content of this page