З кабінету вибіг бородатий лікар. — Чия це тварина? — строго запитав він.
Оксана Петрівна мала усе, що можна було б назвати “життям успішної жінки”: престижна робота,
Перед весіллям ми ніяк не могли дійти згоди, де нам краще жити, в чиїх батьків, сперечалися, хто легше вміє ладнати: свекруха з невісткою, чи зять із тещею, а зійшлися на рішенні, що найкраще – житло орендувати. Але зарплати в нас, молодих спеціалістів, були невисокі, а гроші з весільних конвертів хотіли витратити на поїздку в Карпати
На весіллі ми отримували подарунок, на який і не сподівалися, – ключі від квартири.
Я вважаю, що чоловік просто з пальця виссав привід аби вкотре бути в центрі уваги. Я розумію, що він приїхав у відпустку, але ми з дітьми живемо розмірено і кожен має свої звички, які варто теж йому враховувати
Ну, попросила його донька встати з її місця, бо вона там завжди снідає. Що
Син не встиг покласти слухавку і я почула, як прокоментувала мою відмову невістка. Я зблідла і сіла
Я ж їм квартиру віддала, всі заощадження дала на машину, з онуками сиджу, коли
Чоботи старі на мені, пальтечко теж не нове. Вічно з хвостиком, ні макіяжу, ні блиску в очах. Але от така жінка має такого гарного чоловіка, дім у два поверхи та ще й машину, яку з гаража не вивозить
Жила я, як кажуть, «як сир у маслі». Принаймні, так казали мені всі навколо.
Мати моя про мене згадала – її діти ж теж мають вчитися в місті, а жити мають у мене, бо чому їм жити в гуртожитку
Про батька я судила зі слів матері, мені легше було прийняти її точку зору,
Мамо, навіть не починай, бо я про таке й думати не буду. Мені й так важко, а тут ти ще зі своїми словами. Я просила поради? Ти моя мама – вислухай і підтримай. Може, скажи як бути, але не давай порад недоречних
— Мамо, навіть не починай, бо я про таке й думати не буду. Мені
— Звісно, не хотів! Які можуть бути діти у такої, як ти?!
Ірина не розуміла, як так сталося, що після восьми щасливих років її чоловік Олег
Ми заздалегідь подзвонили і запитали дозволу, чи можемо приїхати. Рита попередила і не раз, що живуть вони нині скромно, але ми запевнили, що це не питання, навіть
Що то було я й досі не можу зрозуміти і сприйняти нормально. Так, нас
Навіть посуду ніхто після свята не пропонує мити. Діти перевертають усе, їх десятеро. Я більше не хочу цього у своєму домі
Коли мій син, Іван, одружився з Марією, я була щаслива за нього. Вона здавалась

You cannot copy content of this page