Сиджу в нашій невеличкій кухні, дивлюся на зачинені двері кімнати, де зараз спить мій
Ото славу про мене пустили сусіди. Ніколи не думала, що от до такого доживу,
– Ти сама винна, – каже мені чоловік, – навчила так матір, а тепер
Двадцять років тому була ця розмова між нами, сватами, ми домовилися і обіцянку свою
Якби мені донька не поставила Дію, то я б і далі нічого не знала.
У нас весілля вже на носі, лишилося всього кілька днів. Здавалося б, пора радіти
Якби я першою знайомилася з чоловіком, то я б так і представилася: – Я
Жаліються подруги на своїх свекрух: у тієї надто активно лізе у життя, тій на
Не знаю, чим закінчиться ця історія, але я точно впевнена: те, що відбулося, —
Я завжди була впевнена, що мій син, Мирон, — справжнє золото. Ще з дитинства