— Та ви, що геть осліпли від любові, – волав зять. – Він зараз квартиру своєму сину віддасть, а потім мою жінку з вашої вижене. Та він же тільки і думає, як на вас нажитись. Але я не дам йому цього зробити. Завтра ж моя дружина подає на розділ вашої квартири. Цьому чоловіку ні гривні не дістанеться!
Квартирне питання завжди псує стосунки із ріднею, але коли в це питання всовують носа сторонні люди – тут уже все геть погано. Ось як мій зять – зовсім з глузду з’їхав, вирішив ділити мою ж квартиру, а дочка тепер проти мене!
Але почну по порядку. У мене єдина дочка, я розлучилася з її батьком коли доньці було всього 3 роки. З житлом у мене проблем немає: була бабусина спадкова квартира, я її продала і з доплатою купила собі нову двушку, дуже простору. Загалом, було вже все – і дах над головою, і улюблена робота. Все, крім щастя в особистому житті.
Якось не щастило мені з чоловіками – ну хто мріє про те, щоб взяти в дружини жінку з дитиною? Та ніхто, але любові ж хотілося! Так, може десь я навіть переборщувати у відносинах: шукала супутника життя наполегливо, деяких приводила додому, навіть жила разом з одним 3 роки.
Збирала подруг, таких же одинаків, як і я, і бігом по ресторанах – знайомитися з чоловіками. Але все це були випадкові зв’язки. З одного боку мене можна осуджувати за такий спосіб життя, але хто знає, що таке самотність – мене зрозуміє.
Та не там шукала я щастя, де треба було: нарешті я познайомилася з майбутнім чоловіком, викликавши таксі, де він працював. Дуже галантний і веселий чоловік, люблю таких. Він дав мені візитку і понісся наш роман! А що: чоловік розлучений, є своя квартира, в таксі тільки підробляє, тому як на основній роботі з нього раніше вичитували аліменти, зараз вже немає – син подорослішав. Ми стали жити разом, а його квартиру поки здавали.
Моя дочка повернулася з навчання і вискочила заміж за свого однокласника – нахабного хлопця, мені він ніколи не подобався. Але нічого не поробиш – у неї теж любов. Вони зняли квартиру, а мій коханий зробив мені пропозицію. Розписалися тихо, по-домашньому, і моя дочка з зятем були на весіллі, все спочатку було мирно, хоч зять і поводився якось дивно, ніби над нами насміхається.
Аж ось, син мого чоловіка попросився у батькову квартиру квартиру: з матір’ю не знайшли спільної мови, жити не має де. Звичайно ж, його пустили. Коли в гості приїхали донька з зятем, ми їм розповіли про це, і перше що сказав зять, звернувшись до моєї дочки: «Я ж казав, що з цього почнеться?».
А потім почав мене вичитувати. Мовляв, спочатку мій чоловік віддав квартиру синові, тепер він пропишеться у мене, потім все зробить, щоб мою дочку викинути з цієї квартири. Він людей наскрізь бачить! Причому він все це говорив в 3-м особі про чоловіка, в його ж присутності. Чоловік розгубився, а я наказала зятю закрити рот. Але він не вгамовувався, став говорити, що у мене все життя були пройдисвіти, і я ходила по руках – всі про це знали ще з підліткового віку. Тільки він говорив про це не так – а такими словами, краще не повторювати. Тут мій чоловік не витримав, схопив зятя за комір і виніс його в під’їзд. Той ще і руками, щось махав, а дочка вибігла слідом за ним.
Донька після всього заявила, що подасть до суду на розділ квартири. Для неї я тепер вітряна особа, яка не бачить обман під носом. А я чоловіка кохаю. Щиро вірю, що донька все ж залишить зятя і наші відносини знов будуть довірливими.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – firestock.
