Чую від сусідки Валі вже голоси. Ага, приїхав Петро з рейсу, а там його Валя вирішила теж на вечір не постити.
Чоловік ніяк не може мені повірити, що це все трапилося лише через моє добре серце, щоб не слухав він сусідку Ганю, наче від мене якийсь хлоп виходив. –
— Ну, дивись. Ти ж заздриш не самому брату чи його дому. Ти заздриш тому, що у тебе цього немає
Заздрість — це як маленький черв’як, який потихеньку підточує тебе зсередини. Ти можеш навіть не помічати, як вона оселяється у твоєму серці, але одного разу прокидаєшся і розумієш:
Новосілля тривало. Гості жартували, хтось розглядав квартиру, а я все не могла відійти від тієї коробки
Мені здається, що кожен із нас хоча б раз у житті отримував подарунок, який змушував задуматися: «Ну, це жарт чи серйозно?» Отак і сталося зі мною. Нещодавно я
Я питала в доньки чи вона планує виходити заміж перша чи це зроблю я
Я дуже люблю свого чоловіка, але мене бентежить те, що ми за законами християнської етики не мали б взагалі одружуватися. Звичайно, що я всім розказую, яким дивовижним способом
Я з подивом побачила, як мій чоловік сотворив подвиг – встав з дивана і втягуючи живіт та граючи м’язами сказав, що сам, попри втому на роботі, але таки піде і відремонтує молодій сусідці кран
Я була так вихована, що я маю попри втому, недосип і лінь. Маю. І не хвилює як, але це має бути зроблене. Одразу бачила перед очима маму, як
– Слухай, хлопче, кажу я йому, – це моя хата і ти в ній живеш, тому тихіше
От що би ви робили на моєму місці, мені цікаво. Що? Я їм купила квартиру аби вони там жили та дітей ростили, а зять тягне доньку на орендовану.
Цей випадок з клінінгом мене просто вивів з себе.
Кума перед святами замовила до хати клінінг і подає це так, наче сама королева Англії їй мила унітаз. «Заплатила десять тисяч», – каже вона, а тоді так на
Не з того боку мені треба було чекати підступу.
«Нарешті ти привів нормальну дівчину, синку, яка я рада». Від цих слів свекрухи у мене аж від душі відлягло, адже сподобатися матері чоловіка дуже важко. Я вже уявляла,
«Ти забрала у мене дітей», – ось такими словами мені донька подякувала. Я аж не знала, що сказати, тільки рот то відкривала, то закривала, шукаючи слова.
– То вертай їх назад, – кажу я їй. – Вони вже підлітки, їм матері не треба! Я мовчки пішла з доньчиної квартири, в яку я приходила ось
Я думала, хоч Олексій її напоумить, але ні, так мої гроші на вітер і пішли, – знову свекруха
Свекруха з зовицею навіть не приховували своєї реакції, вони так голосно шепотіли, що їх слова не можливо було не почути. «Я б таке навіть показувати нікому не хотіла»,

You cannot copy content of this page