Коли настала моя черга сказати пару слів, то я себе не могла пересилити
Я не могла не прийти на ювілей до свекрухи, але від щирого серця побажати навіть не мала що. Якщо чесно, то мені навіть шкода було для неї подарунок
Валя так вже перепрошувала, казала, що то щось її поплутало і вона більше ніколи так не зробить
Може чоловік зрадити, може, але ж не подруга, тим більше, що стільки ми разом з нею дружимо. «Та ми просто поцілувалися», – каже Валя, наче тим я маю
Останні роки я молюся за те аби Бог дав мені сили і умиротворив серце моєї доньки. Я певна, що як тільки вона зазнає душевного спокою, то вернеться до сина, адже я його точно на ноги не поставлю.
Чомусь завжди мою Настю турбувало, чому вона не має того, що інші. Коли я намагалася пояснити, що батько небагато заробляє, та й я теж, то вона питала: –
«Щось не видно, що пані з Італії приїхала», – від цих слів, я аж затерпла на кріслі. Повернула голову – так і є, колишній чоловік… І треба було поруч з ним сісти та ще й отак заспати, що мало автобус не пропустила, то вже й не прибиралася.
Розійшлися ми не дуже і не тому, що він був поганим чоловіком, я просто до нього збайдужіла. Є та й є, а нема і то добре. Через тринадцять
Я не знаю, як мені реагувати, адже мені шкода, що Лесю покинув чоловік і я справді хочу її підтримати
Але те, що вона мені пропонує – для мене обтяжливо. «Значить, ти мені не подруга, раз так», – каже вона і я не знаю чи вона й справді
Мама каже…
«Мама каже…», – почав ближче знайомство Олег, але не від слів мами щодо мене мені очі округлювалися. Я не могла повірити, що жінка, яка була в моєму становищі
Тепер, кожного разу, коли я ділюся чимось із Людою, у мене виникає відчуття, що щось піде не так. І це ще не все
Не знаю, як пояснити те, що відбувається, але це почало мене тривожити. Може, ви мені підкажете, як це сприймати? — Ой, яка красива витяжка! — сказала Люда, дружина
Не встигли за чоловіком закритися двері і затихнути останні слова: «кому ти така треба», як в ті двері почали стукати і проситися
Я була вражена, що так багато охочих, адже на думку мого чоловіка, він робив мені велику милість, коли зі мною жив, а тепер, після сорока, то вже він
Мамині штори
Я ніколи не очікувала, що опинюся в ситуації, де мої власні думки заплутаються настільки, що я звернуся за порадою до вас. Але сьогодні — саме той день. Хочу
П’ятдесят я вирішила святкувати в Україні аби там що. Досить з мене чужини, досить дивитися на своїх доньок по телефону, на онучок так само, хочу бути в своїй хаті серед своїх. Та й діти теж мене зачекалися: «Мамо, ми тобі такий сюрприз готуємо!». Сюрприз вийшов на славу…
На заробітки я поїхала, бо вже не витримувала свекрушині порядки та вихваляння, що ми живемо в її будинку і маємо бути вдячні. Вона завжди хвалилася, що у неї

You cannot copy content of this page