Раптом всім стало цікаво, як це я буду жити далі, кинулися співчувати і радити, але не мені, в тому то й річ!
Мені так і хочеться спитати: а де ви всі були п’ять років тому, а тепер цими роками мене аргументуєте назад собі ярмо на шию одягнути. А аргумент який
Найважче було не те, що мене покинув мій громадянський чоловік, коли я тільки чекала первістка, не те, що він не заплатив за оренду квартири чи те, що на прощання просвітив, чому зі мною жив. Ні, геть не те
Найважче було згадати, хто я така, ким була до цих стосунків і для чого вони мені взагалі були потрібні. Я пригадую тільки те, що ось я така вся
З такої сцени мало хто з дружин сміється, та й у мене то було скоріше нервовий смішок, але, коли та дівчина так гордо закинула голову і сказала: «То вам за трійку», я вже реготала на весь голос, а мій чоловік лиш очима кліпав. Не знав він, що його чекає.
Ну, жила я з чоловіком двадцять років, почуття минули, діти виросли, ми віддалилися один від одного. Але ж це не привід приводити жінку в нашу квартиру, правда ж?
Я довго наважувалася аби зателефонувати, але ж питання у мене одне єдине, то, може, ця жінка мені й щось порадить?
То й що, що я неї чоловіка забрала, але ж має бути якась жіноча солідарність? Тому я набрала її номер і спитала: – Як ти його здихалася? На
Коли я те казала сусідові, то думала, що вони матір заберуть до себе, бо ж уже сімдесят п’ять, вже треба їй догляд, бо забуває багато що, а недавно взагалі мені гроші принесла, щоб в разі чого й хористам дала і священикові і поминки справила: «Поки міські приїдуть, щоб перед людьми було незручно»
Я тоді до її сина Володі й телефоную: – Володю, мати вже на той світ зібралася, може. Ви якось приїдете та відвідаєте? То хіба діло раз в пів
Євген тихо сказав у телефон: – Потерпи, сонечко, скоро все буде! Як тільки розберуся, одразу будемо разом!
Відключив дзвінок, поклав мобільний у кишеню і зробив вигляд, ніби дрімає в кріслі. Але в голові безперервно крутився план: “Як сказати Марині, що хочу розлучення? Якщо прямо заявлю,
Вже через кілька днів Оля дізналася адресу. Настав час підготовки. Потрібно було все продумати: текст розмови, одяг, зачіску, макіяж. Вона повинна бути бездоганна. Оля вирішила, що має показати Маргариті, незважаючи на її вчинок, як багато вона досягла в житті. Як важливо те, що вона щаслива
Жінка встала з-за столу і повернулася до вікна. – Вона тебе народила. Я не маю права приховувати від тебе її ім’я… Ольга схвильовано побігла за своїм блокнотом: –
Напевно я надто буквально сприйняла ті кинуті мені чоловіком слова – жити в своє задоволення. Якби не вони, то я не знаю, що й робила б після такого, адже мене не просто покинув чоловік, а пішов до моєї найкращої подруги. А мама ж мене попереджала
– Оксано, що це твоя Люда вічно така визбирана до тебе приходить? Ти на її фоні геть не вигідно виглядаєш! Ти трохи думай головою: причепурися, переодягнися, усміхнися! –
Вона була останньою людиною, яка могла мені допомогти, але я мала скористатися навіть цією нагодою. За описом вона співпадала з тим, що казала моя мати: «Снігу взимку не допросишся», тому я пересохлими губами почала казати, хто я така та чого хочу.
– Племінниця, кажеш, – скривила вона губи, – на батька схожа. І як він там? Цю історію я знала, коли старша сестра не дуже гарна, а от молодша
Чоловік мене ошелешив просто до глибини душі, ні, дзвіночки й до того були: приготуй пельмені, випери мені мою футболку, подай пульт, не купуй більше таку ковбасу для бутербродів, почухай мені ногу… Але далі вже все прояснилося наче вдень і я зрозуміла, що або я щось роблю не так, або переді мною грають якусь роль.
От, скажіть, що б ви подумали на моєму місці. Це все почалося два місяці тому, прибігла донька до мене і каже: – Мамо, тато в гіпсі, його треба

You cannot copy content of this page