Головна

nat

Я попросила доньку допомогти мені будинок продати, але я не думала, що вона захоче свою частку, як посередник.
Історії з життя 0
– Доню, та ріелтори менше беруть! – Ти ж моя мама! А нам треба! Хіба батьки не для того аби дітям допомагати. Я дар мови втратила, адже ми
Якби Микола, Царство йому Небесне, бачив свою Галю тепер, то він би очі свої забув, як і я забула, коли її на сходовій побачила
Історії з життя 0
Тільки встигла прошепотіти: – Та побійся Бога, люди ж ходять! – Кому не подобається, хай не дивиться! Слухайте, там мені самій шістдесят, то я що там не бачила?
Я зізнаюся: всі сімнадцять років мого шлюбу я ніде не працювала, і це завжди було частиною нашої домовленості з чоловіком. Моїм основним завданням було виховання дітей і турбота про дім. Я вважала це справедливим розподілом обов’язків. Він приносив гроші, я ж створювала затишок, у якому він відпочивав після роботи, а діти росли щасливими.
Історії з життя 0
Чоловік виглядав задоволеним. Свекруха, хоча й жила недалеко, до нас з порадами не лізла. У нас завжди було смачно наварено, чисто, діти не мали проблем із навчанням і
Мені було ну дуже цікаво, як чоловік вчинить, адже я давно знаю його секретик. Але він мене здивував, я не можу пояснити, чому він не зізнався і вибрав краще сидіти в норі, ніж сказати, що у нього є третя дитина на стороні?
Історії з життя 0
Ми з Сашою разом вже двадцять років і у нас двоє дітей. Мій батько з самого початку був проти того аби я виходила заміж за нього. – Він
— “Можна, я візьму трохи грошей на каву й хліб?” — питаю я його, коли він повертається з роботи
Історії з життя 0
Моя теперішня реальність — це нескінченний цикл із миття посуду, прання, приготування їжі та спроб хоч трохи відпочити. Можливо, я б не звертала на це стільки уваги, якби
Для мене та ситуація, в яку мене подруга поставила є й дивною і неприпустимою водночас. Я розумію, що їй нудно в шлюбі, але ось так виправдатися перед чоловіком за мій рахунок?
Історії з життя 0
Ми з Діаною дружимо вже роки, мало не з пелюшок, як то кажуть. Пройшли за наше сорокарічне життя всяке, я не можу сказати, що тільки я їй робила
Я не розумію, чому тепер дорогі родичі заворушилися і захотіли половину прибутку, а до того, що вони нам казали? Хоч копійку дали, а тепер ще й так губи копилять, то ж їм теж треба, бо тепер ми родина
Історії з життя 0
Нам з чоловіком по сорок п’ять років і ми живемо окремо у місті у власній квартирі. Чоловік на неї заробив сам, ніхто з родичів ні з його боку,
Чоловік і донька не пробачили мені мого щастя і я не скажу, що дуже переймалася як вони там, я справно платила аліменти і думала, що на цьому моя місія завершена, адже я хотіла жити, а не скніти. Проте, життя повернуло мене туди, куди я ніколи не хотіла вертатися
Історії з життя 0
Мій чоловік був старшим за мене на десять років і в свої тридцять два чомусь дуже хотів дітей. Ні до, ні після нього я не зустрічала ніколи таку
Я свого сина не виправдовую, але ж свекри зробили все можливе і неможливе аби таке сталося
Історії з життя 0
Бо я бачила по Дмитрові, що він закоханий в дружину та й питань щодо того, де жити теж не виникало, бо в сина своя квартира. То як вони
Пригадую, що як тільки заїкнулася аби розійтися з чоловіком, то у мами мало очі не повилазили: «Ти не сама йдеш, а з дітьми, хто їх захоче, як не рідний тато? Ти май трохи розуму». Я дивилася на неї і вухам не вірила, а тоді кажу: «То так як ви життя прожити?». Мама аж ротом повітря хапала і тільки з себе й вичавила: «Я по-совісті завжди робила».
Історії з життя 0
Я вам розкажу, як то було «по-совісті», бо я була найстарша, то все добре пам’ятаю, як ми не раз в стодолі ночували, бо батько ніяк не міг влягтися

You cannot copy content of this page