nat

Я завжди вважала наш шлюб із Олегом щасливим. За вісімнадцять років ми жодного разу серйозно не сварилися, особливо через побутові дрібниці. У нас була чітка система: я займалася

Петро саме витягував білизну з пральної машинки, коли почув гучний стукіт у двері. Він пробурчав собі під ніс: – Кого ще принесло з самого ранку? Знову сусід, мабуть,

Отож, ми з Мар’яною дружили з садочка і вона завжди була такою, що спершу робить, а потім думає. Наприклад, я пропоную хлопчикові цукерку, бо він мені дуже подобається,

Не раз бувало, що сина до себе припрошувала та намовляла мене покинути, хоч у мене вже тоді були діти, її онуки, але ця була певна, що сільське життя

Ми з Віталієм одружені п’ять років і на самому початку наших відносин свекруха мала зі мною відверту розмову: – Ти нічого не отримаєш, повторюю – нічого. Віталій не

Потяг повільно стукотів колесами, залишаючи за вікном широку, вільну дорогу. В купе точилася розмова на різні теми, поки один із пасажирів, чоловік середнього віку на ім’я Олександр, вирішив

Часто їжджу по роботі до Києва, бо живу у Львові. Зазвичай беру квитки на ранкові поїзди з сидячими вагонами, а додому повертаюся нічними. Здебільшого не звертаю уваги на

Брат тільки й сказав: – Яка мати, така й донька, – і це було сказано не щодо мене. Я вже доросла жінка, мені сорок два роки, а моєму

Ми з чоловіком жили в гуртожитку і поруч з нами жила баба Марія, всі її так називали і була вона, скажімо так, своєрідна. Хоч вона й не виходила

Цього року діти вже нам так наговорили, так нам наказували аби ми на них не розраховували, щоб тільки грядку картоплі посадили і все, бо вони брати не будуть