Не знаю, що й робити, бо не хочу чоловікові перечити, але ж діти перепросили. Хто ж знав, що картопля так підросте? А чоловік вперся і все, каже передавай дітям лише привіти, а картоплю хай кури їдять. Ну як так?
Цього року діти вже нам так наговорили, так нам наказували аби ми на них не розраховували, щоб тільки грядку картоплі посадили і все, бо вони брати не будуть
«Добрий він у мене просто», – винувато кліпала очима свекруха, а в мене вже руки опускалися, бо знову подаруночок під дверима спить. Де ж я думала, що так своє життя молоде потрачу, а попереду ще й не таке чекало
Отож, знала я добре Бориса, знала, що любить з друзями посидіти, але хто тоді не сидів? Хіба ви не дівочими великими компаніями, коли хлопців гурба і дівчат, вже
Я все життя кохала одного брата, а вийшла заміж за іншого. Тепер розумію, що те, що ви так вимолюєте у Бога не дуже вам і треба, варто просто покластися на Нього і він влаштує ваше життя так, як ви б самі ніколи не змогли
Я з Петром сиділа за однією партою з першого класу і не могла налюбуватися його великими карими очима. Вже таким він був гарним, що в дитинстві, що як
Я й сама не вірила, що з цього шлюбу щось путнє вийде, діяла імпульсивно і якби мені теперішній розум, то, може й не погодилася б на таку авантюру ще раз, але тоді в двадцять, то було так романтично
Мало хто тікав з-під вінця, а от я це зробила і з хлопцем якого бачила вперше за багато років. Хоча, як втікала, мама ж мені б не пробачила
«Та ти була така геройка…». Бажаю нікому не чути цієї фрази, хоч вона буде звучати саме від тих людей, кому ви найбільше допомагали, бо ж вони вас ні про що не просили
Ви ж самі доглядали маму, свекруху, пекли кекси на ярмарки, перевіряли уроки, прибирали і готували, на роботі встигали, купували продукти і тягли важкі сумки і собі. І свекрусі,
В свої тридцять п’ять я вже знала, чого хочу від шлюбу: дітей і сімейного затишку. І я вважала, що в свої сорок три роки Артур хоче того самого, тому, коли він запропонував пожити у нього, то я радо погодилася, адже нарешті ми рухаємося в правильному напрямку. Але мене там чекав величезний сюрприз
Отож, я вже кажу, що переросла всі ті наївні сподівання, які мають дівчата, коли виходять заміж: щоб їх на руках носили і купували все, що вони хочуть, робили
На знайомстві свекруха голосно шепотіла синові на кухні: «Двоє дітей? Ти думаєш головою? Все життя на них будеш працювати, а права ніякого в хаті не матимеш! Ні, я проти такої невістки! Зараз же піди їй і скажи, що не будеш женитися!».
Минали хвилини, але Степан так і не наважувався вийти до мене з кухні та щось вирішити і я встала та пішла геть. Хоча мала була сказати, що вже
“Вибачте, але весілля не буде. Запрошення скасовується. З повагою, Олександр”. Таке повідомлення отримали всі гості, запрошені на весілля Олександра та Анни.
Здавалося, що ця пара — приклад гармонії та краси. Що ж сталося? Відповідей ніхто не знав, а телефон Олександра був постійно зайнятий або взагалі поза зоною. Навіть його
Цей випадок зі мною стався в молодості і я була певна, що не хочу більше зустріти цього хлопця, а він, я в цьому переконана, ще більше цього прагнув. Мені не шкода було тих грошей, просто я вчинила по-совісті
Але минуле вертається дуже несподівано. Мені зараз сорок три роки і я виїхала в Європу, тут мені дуже складно, бо все ріже очі і вуха, не знаю, але
До того моменту я вважала, що мені несказанно пощастило зі свекрухою – весела, розуміюча і такі мудрі поради дає. Я була здивована, чому перший шлюб у мого чоловіка не склався, яка ж то мала бути невістка, щоб не оцінила таку свекруху. А потім зрозуміла
Я вийшла заміж за Євгена після інституту, йому було тоді тридцять два роки, він мав непогану роботу і ми орендували квартиру. Попри те, що ми були далеко від

You cannot copy content of this page