nat
Якби мене тепер спитали, яку я хочу невістку, то я б без вагань відповіла: «Будь-яку». Бо розумію: не треба було вибирати долю замість сина. Тепер, коли життя обернулося
Мені тоді було тридцять дев’ять років, вдова з донькою-підлітком. Охочих на мою руку і серце не було довго, я вже й звикла, що ми тільки з донькою разом.
Як ми з Романом жили, то я щось не бачила такої купи людей, які б приходили і хоч спитали, як я, а тут мало в душу не лізуть,
Мій чоловік Мирон був зовсім іншим, коли ми одружилися. Мені здавалося, що ми любимо одне одного і завжди будемо намагатися створити гармонію в нашій родині. Але час ішов,
– Ти ж мене практично не виховувала! Все робила бабуся, і тепер ти те саме маєш зробити для моїх дітей! – сказала донька, наполегливо повторюючи своє. Я, у
Я довгі роки виношувала ці слова, навіть репетирувала перед дзеркалом, але не наважувалася сказати вголос. Я наче знала на перед, що їх просто ніхто не почує і не
Так, мені, сорокарічній жінці в голові все крутилося, бо я не могла повірити, що отак можна і що це мені треба червоніти, бо я, виявляється, геть не чуйна
А я вже тоді не витримала і кажу їй в очі: – Валю, треба було не перечити синові, коли він дівчат приводив, то би зараз сама онуків няньчила.
Ви помітили, що саме люди, у яких не все добре у стосунках, будуть найперше вам вказувати на недоліки вашого шлюбу? Отак скривлять губи, піднімуть вверх брови і промовлять
Думаю, що ситуація з моїм шлюбом не зайшла б так далеко, якби свекруха всіма силами не противилася змінам. Я розумію, що материнське серце дуже м’яке, бо маю діти,