nat

Свекруха мене не просто не приймала, вона мене переінакшувала всі ці роки шлюбу, бо я не достойна на її Василька скаржитися. – Хочеш мати чоловіка, то мовчки, –

Сусідку нашу Марину я знаю, бо я від неї лиш на десять років молодша, то рахуйте мені сімдесят три, а їй вісімдесят три, ще жінка цілком була при

Вона регоче, заходиться, а ви б не відкрили двері, якби вам таке сказали? Та якби ви були на моєму місці, то ви б його на руках на сьомий

Батька свого я не знала, він покинув маму, коли мені було три роки і саме це, я так думаю, й спричинило її поведінку з вітчимом. Вона наче приросла

«А нащо було від чоловіка йти, аби тепер отак виглядати?». То мене мама отак підтримувала, адже щиро вважала, що чоловік міг разочок оступитися, і йому обов’язково треба пробачити,

Тоді мені здавалося, що кохання так і мине мене стороною, бо ось мені вже аж двадцять п’ять років, а я нікого не люблю, ні з ким не зустрічаюся

Я не пхалася до свекрухи з порадами і нічого не говорила чоловікові, бо думала, що то у неї пройде, це просто такий наслідок обставин і треба просто перечекати.

Я прожила довге життя, де на кожному етапі відчувала свою правоту. Кожен новий десяток додавав мені впевненості, що я все знаю найкраще. Озираючись назад, я бачу свої рішення

Я попала в таку ситуацію, коли чоловік збирав речі і йшов жити до коханої жінки, як він це називав, казав, що вона неземна і щира, не те, що

Довгі роки я не підозрювала, що свекруха робить мені відповідну репутацію серед родини, мовляв, і нечупара, і господиня погана, і мати недолуга, оце вже її синочкові дісталася дружинонька.