— Чого ти вічно мовчиш? Це ж ти винна, що зі мною таке сталося! Ніколи мені нічого гарного не купувала, нічого не давала. Я просто хотіла красивого життя!
З дитинства я мріяла, щоб одного дня з’явилася справжня, гарна жінка і сказала мені, що я насправді не звідси. Уявляла собі, як під’їжджає біла машина, виходить з неї
Я не знаю чи в це вірити, але подруга запевняє, що тільки завдяки цій прикметі й вийшла заміж і дуже щаслива. «Я в тридцять п’ять його зустріла! І тільки після того, як…». Але я не вірю, що це можливо, просто вона цього хлопця все життя чекала. Того й так сталося, а не через ту прикмету
Марина вже сто років як моя подруга, добра, весела, але щастя не було. Вона сама дівчина висока і в кістці широка, тому їй вже було важко знайти кавалера,
— Мамо, я вас прошу, не мийте більше в мене посуд. Мене це дратує.
Не думала я, що через звичайний посуд у мене з Настею, моєю невісткою, вийде така суперечка. Здавалось би, що простіше: допомогти людині, полегшити їй життя, коли і так
Бачу по своїй невістці, що має когось, ще не зізнається, але всі ознаки вже є: з роботи щаслива приходить, розквітла, замріяна
Син мій ще нічого не бачить, а я й не думаю казати йому нічого, хай Неля буде щаслива, я цього їй бажаю всім серцем. Щоб зрозуміти мій вчинок,
Я побачила те, що вони сподівалися від мене приховати
Коли я залізла в телефон до чоловіка, то я сподівалася там багато що побачити, але точно не це. Хай би вже там якась жінка йому писала, я б
Звичайно, що подруга від мене не сподівалася такого почути, адже я завжди їй співчувала та мовчки вислуховувала її претензії до світу і навіть до мене, бо вона завжди починала всі свої жалі зі слів: «Добре тобі, у тебе є…». І далі перелічувала, що в мене є, а у неї в її сорок два роки нема
Коли людина так починає розмову, то вже язик якось не повертається їй заперечити. Правда ж? Але я таки наважилася і зовсім не шкодую, та й думаю, що Алла
Мама завжди казала, що Петро для мене — ідеальний чоловік. Спокійний, як вода, поступливий, готовий підлаштовуватися, а головне — любить мене щиро. Вона ж переконувала: “Петро тебе не образить, він не такий, як твій батько. От із ним і буде життя спокійне”.
Вона завжди порівнювала Петра з татом, який у нас був чоловік хоч і непоганий, але різкий і впертий, як скеля. У домі всі ходили навшпиньках, особливо коли він
– Та що вона вміє? Їсти зварити? Та такого наварить, що тільки свиням вилити можна! А якби не розбудили, то спала б до полудня!
Ця історія почалася з того, що я, незважаючи на протести своїх батьків, все ж вирішила піти жити до родини чоловіка, адже він був єдиною дитиною, і залишатися в
Та я сама, як нареченого побачила, то мало не впала, а що вже про чоловіка казати, я вже раділа, що він краватку в руках не тримав. А донька наче нічого не помічає, що ми з батьком геть такого шлюбу не схвалюємо
Я думала, що ми витратимося на доньчине навчання, а там якось буде, бо я геть не розраховувала, що на другому курсі вона захоче заміж виходити. – Доню, ми
Завжди важко повністю зрозуміти сімейні стосунки, особливо коли мова йде про таких різних людей, як я і моя сестра Віра. Хоч вона мені рідна сестра, я досі не розумію, чому маю брати на себе відповідальність за її рішення і помилки
Віра завжди жила добре, вела красиве і забезпечене життя, і ніколи не цікавилася, як справи у мене. А тепер, коли на її життєвому шляху виникли труднощі, вона звернулася

You cannot copy content of this page