Коли невістка таке учинила, то я вже думала до неї подзвонити, бо таке мені жалі серце стискали, що я й заснути не могла. Як так вчинити з моїм сином, він їй, що кіт? Та що вона без нього вартує, а таке зробила!
То була п’ятниця, ми з чоловіком вже собі полягали, як в двері дзвонять. Пішов чоловік відкривати, а то мій син прийшов. Я дуже здивувалася, бо ж він одружений
Я дуже хотіла аби донька вийшла заміж, скільки свічок я ставила, скільки Служб я наймала, скільки на колінах молила Бога за таку радість. Але мені й думки не прийшло, що все так обернеться, що я буду таку людину перепрошувати через своє бажання!
Донька у мене єдина, їй тридцять років, але вона ніяк не може вийти заміж. І вродою не погана, і при фігурі, і смачно готує, але завжди якесь таке
Як сьогодні пам’ятаю, як бабуся схилялася наді мною зі своїм вічним невдоволенням: – Ну в кого ж ти така вдалася? Ні обличчям, ні статурою не вийшла! Наче чужу дитину підкинули! Як тебе тепер заміж видати?
Мама зітхала й хитала головою, переконуючи себе, що з часом із мене все ж «виросте» дівчина. Та хоча я дорослішала, як і всі, ні талії тонкої, ні струнких
Ситуація продовжується вже в третьому колективі і я розумію, що то вже якась закономірність, яка мені не до душі. Коли й розмова мало не аналогічна повторилася, то я про все розповіла чоловікові, а він тоді каже: – Звільняйся
– Як через таке звільнятися втретє, – кажу я йому, – Може, й справді, вони праві? Чоловік мене запевняє, що все не так, але я б хотіла почути
Коли я розповіла дітям про свою мрію, то не сподівалася таке почути. Я розумію, що на неї потрібні гроші, але ж я їх у дітей не прошу, навпаки, я все життя здійснювала їхні мрії, без питань, мала за щастя все виконати, бо могла. Коли ж я лише хотіла поділитися тим, чого я хочу, то отримала тільки повчання та настанови
– Мамо, яка хатинка в селі? Ти знаєш, скільки на неї треба грошей?, – взявся рахувати син, якому я купила машину і квартиру, дала освіту і тепер вже
Мені важко уявити, що лише через те завдання з родовим деревом все й розкрилося. Як тепер вибудовувати нові стосунки, коли вже й не знаємо, хто кому хто
Моя мама ростила мене в строгості, не можна було кидати тінь на поважну в місті родину, де дідусь був колишнім керівником області, батько так само був завжди при
Моя свекруха завжди мала до мене претензії, так, наче я і моя родина от спеціально в неї щось забирали
Вона так і подавала це, мовляв, добре, що у вас є, а я того не мала і мусила своїми руками це робити. Ми були винні в тому, що
Після десяти років шлюбу чоловік сказав мені, що я йому більше не потрібна
«А кому ти взагалі така треба?» – кинув він із холодом, який мене просто вразив. Виявляється, він уже вирішив своє майбутнє – з іншою жінкою, молодшою, яка ще
«Мамо, отямся! Тобі п’ятдесят років! Який чоловік?». Від слів доньки мені аж подих перехопило, мене всю залило червоною барвою, а й, справді, чим я думала? У мене ж онуки… Якби ж я знала, як обернеться доля.
Коли я знову зустріла Руслана мені справді було п’ятдесят років, він був моїм одногрупником, навіть не думала, що я йому колись подобалася, адже всі мої думки були зайняті
Всі знають, куди веде дорога, вимощена благими намірами. Але в моєї мами був свій підхід до життя, її улюблене: «Я краще знаю, я життя прожила». Може, дійсно, прожила, та тільки не жила. І мені теж не дала
Ми з Віктором були парою ще зі школи, і наша історія кохання була світлою і щирою. Я була впевнена, що ми будемо разом завжди. Коли дізналася, що при

You cannot copy content of this page