Розумієте, вона мені казала, що ходить до церкви і щоб я в ці дні їй не телефонувала! Я їй повірила, адже як про таке можна злукавити, коли вже однією сімдесяти п’ятирічною ногою там? Яке ж мене чекало потрясіння!
Моїй мамі вже роки і я дуже за неї хвилююся думати , бо вже й самопочуття не те, ключі може загубити, називає мою доньку моїм іменем… Такі дзвіночки,
Олена не любила вихідних. Ці дні означали лише нескінченні покупки, дачу та прибирання, іноді готування для гостей
– Терпіння, ще трішки, і купимо нові розкішні меблі в спальню, – пообіцяв Павло. Олена тихенько зітхнула й знову відклала симпатичні чобітки на полицю магазину. Павло завжди знаходив
Звичайно, що я хотіла все дізнатися про свою майбутню свекруху, адже я не якась там молода дівчина аби стояти і тремтіти під суворим поглядом, думаючи, як то краще себе подати. Мені , слава Богу, вже сорок, досвід теж є, тому й вчинила так, де ж я знала
Мене звати Марія, мені сорок років, скажемо так, і я їхала на знайомство зі свекрухою. Думаю, що й ви здивувалися, чому я їду, а не мій коханий Степан
Чоловік думав, що дуже гарно маскується і викручується на мої питання, чому вкотре у відрядження і де був так допізна. Я дивилася на нього і бачила, що він захоплений цією грою наче хлопчик. Навіть не знаю, що саме його більше тішило – наявність іншої жінки чи приховування цього факту
Як кожна жінка, яка себе поважає, то я мала б піти геть з гордо піднятою головою, але справа в тому, що я не мала куди йти. Все, що
“Це чудово,” — відповіла я, хоча в глибині душі відчувала заздрість
Моя мама завжди тримала мене в строгості, і я була вдячна їй за це. Вона прищепила мені цінності, які я пронесла через усе своє життя. Завжди боялася підвести
Навіть на самому весіллі свекруха сиділа невдоволена, бо навіщо стільки грошей на вітер викидати, коли ще не відомо «чи будуть діти жити»
– А чого не будуть, – питала її моя мама, – скоро онук на світ з’явиться, то вже точно будуть разом. Так, я тоді спішила і з весіллям,
Все наше спільне з Богданом життя, свекруха завжди мене дивувала тим. Як вона чує, коли у мене не прибрано, не зварено і ціла гора одягу для прання. Вона матеріалізувалася наче з повітря і одразу казала
– Я говорила Богданчикові, щоб не брав тебе заміж. стільки років моя дитина в такому живе, що й ворогові не побажаєш! Я тільки міцно зціплювала уста, щоб нічого
Я відмовляла сина від цієї дівчини, хоча Настя мені дуже подобалася, але от її батько з тих чоловіків, в яких просто на лобі написано: «Я сказав!». Це й не дивно, знаючи їхню історію, але хай би вони собі й далі жили своїм життям, а ми з сином – своїм
Звичайно, що мій син Славко – моя гордість і втіха, я сприймаю всі його успіхи, як свої, так само й невдачі. Чи раз мені хотілося взяти кропиву, коли
Прийшла донька з чергових посиденьок з дівчатами та в подушку хлипає. Ну хлипає хвилину, другу, а далі вже я не витримую і заходжу
Всі слова гарні доти, доки їх не треба казати рідній людині, бо тоді видається, що вся мудрість і досвід не діють. Говорити про те, що все пройде. Час
— Краще він буде один, ніж із тобою! — кинула вона.
Я завжди кажу, що починати знайомство треба не з майбутнім чоловіком, а з його матір’ю. Бо всі ці солодкі обіцянки й флірт із їхнього боку до того моменту,

You cannot copy content of this page