Я переконалася, що все треба робити в житті вчасно, якось треба зрозуміти, що тягнути не треба, раз воно отак все важко, тому варто краще розпрощатися і жити далі. Так з усім – невдячними друзями, безперспективною роботою, набридлими дітьми і безкомпромісними батьками
Треба собі дати час і зрозуміти – чи ти за цим всім скучаєш всім серцем, а тоді вже діяти – пробачати, бігти, працювати в поті чола. Не думайте,
Доля мене все життя не балувала подарунками, тому я вважала, що буде чесно, якщо вона вже моїй дитині дасть все, що треба. І як я мала відреагувати, коли мій красень-син приводить знайомитися жінку, яка за нього старша на п’ять років і ще й з дитиною великою?
Може, я тоді й переборщила зі словами, але таки переконала сина, що та жінка йому не пара. Я не розуміла, чому він не приведе в дім гарну дівчину,
Коли я познайомилася зі своєю майбутньою свекрухою, моє уявлення про «щасливе сімейне життя» почало змінюватися
Здавалося б, я мала всі шанси жити тим ідеальним життям, яке описують у книгах: коханий чоловік, власне житло, спокій і достаток. Але реальність виявилася зовсім іншою. З Максом
«Я тебе розлюбила». Ці слова мені далися з різницею у двадцять п’ять років, бо в очі ніяк сказати не виходило, коханий геть забув, що у мене від нього дитина
Здавалося, що я любила Миколу з самого малку, ми жили в одному дворі і я часто виглядала у вікно, коли дітлахи ганяли по майданчику, а у мене як
Я не розуміла, чому чоловік не хоче втрутитися, адже це його рідна бабуся. Я розумію, що в нас не велика квартира, але місце для неї найдеться, а він мені на те каже: «Вона звикла там жити, тим більше, що сестра до неї приходить чи не щодня»
Що я буду до нього лізти, раз він краще знає свою бабусю і сестру, тому я й так само зняла відповідальність з себе. Вже пильніше до ситуації я
Мама просто вимагала від мене визначитися зі стороною цієї суперечки, адже зять їх образив і я маю Івана переконати перепросити їх. І я отак між двома вогнями та не знаю, як вчинити правильно, адже у мене з чоловіком двоє дітей, а він категорично заявив, що більше до моїх батьків ні ногою
Я одружена вже дванадцять років, у нас з чоловіком двоє дітей і ми час від часу їздили до моїх батьків у село. Іван сирота, його виховувала бабуся, якої
Після слів доньки у мене руки затрусилися і звичне відчуття накрило мене з головою – донька так нам і не пробачила і не буде й копійки витрачати на батька
Вона аргументувала це тим, чим і завжди – ми її ніколи не любили. Довелося добре посидіти у ванній, щоб чоловік нічого не помітив, і, коли я вийшла, то
Свекруха закликала в свідки небо і землю і так мені говорила, що мені ноги терпли, лиш би її слова не збулися. Після такого ніхто б і кроку не ступив в її хату, а я не лише ступила, але й виявилася єдиною, хто був готовий туди увійти
Як не мала я щастя в житті, то вже й не надіялася, що буде. Рано вийшла заміж за коханого, вірила в якісь дурниці, як то вічне кохання, далі
Я зворушено зупинилася, коли почула про те, що трапилося з нашою тіткою Ганною. Я знала, що повинна щось зробити, бо відчувала глибоку вдячність і любов до неї з дитинства, хоча ми не були рідними
У нас була велика сім’я: мама, батько і троє дітей – я, молодша сестра Оля і старший брат Тарас. Ми жили в невеликій квартирі в місті, де завжди
Я взяла лопату в руки і пішла копати грядки. Знову. Чоловік в той час лежав на ліжку і казав, що його вхопив поперек. Знову.
Так завжди було: лиш якась робота важка і у Славка одразу щось прихоплює чи вилазить. Зате, коли ми вертаємося з дачі, то все наче рукою знімає, він ластиться

You cannot copy content of this page