Ще світ такого не бачив аби свекруха йшла просити за невістку! А я йшла і таке почула на свою адресу, що мені й не думалося, що старша жінка та такі слова знає.
З мого виразу обличчя син зрозумів, що нічого не вийшло і мало не плакав. А я намагалася йому пояснити те, що й сама не розуміла. Бо як так
Коли чоловік прийшов до мене і сказав, що закохався в іншу жінку, то я не повірила вухам. Як він може закохатися? Я ж думала, що його серце навіки належить лише грошам і він щасливий виключно тоді, коли їх перераховує.
Мене видали заміж на інше село, мачуха постаралася, а я вирішила їй не перечити, бо й так не солодко мені було з нею. То не так дітей її
Очі мені розкрилися тільки тоді, коли діти залишили на нас з чоловіком онуків. Як я могла до такого допустити і що далі робити – ось що тепер я думаю
Ми з чоловіком маємо двоє дітей і троє онуків. чоловік дуже не любить, коли я їжджу до дітей, щоб їм допомагати: – Та вони вже великі самі справляться,
Я не знаю, як їй язик повернувся таке сказати, наче ми своїм щастям маємо завдячувати її вчинку! Та я тоді не знала, куди маю дітися і що перше робити, як тоді те все сталося, добре, щ серце маю добре, бо точно могло стати від несподіванки
Ми з маленького містечка. З роботою у нас не дуже, тільки можна десь поїхати на будову та заробити або працювати на державній роботі. Отак ми з чоловіком весь
Моя рідна донька підписала ту світлину «Тато, мама і я», а мені аж в очах потемніло від тієї кількості компліментів, які посипалися під цим фото, мовляв, мама з донею як сестри. Та вони майже одного віку.
– Олю, ти знала, – питала я доньку ще раніше, але вона відпиралася. А тепер, коли й місяця не пройшло з нашого розлучення, то вона виставляє це усміхнене
«Я тебе ні про що не просив», – сказав мені чоловік. Я аж остовпіла. Невже треба чекати прохання, коли ти хочеш допомогти коханій людині? Та ти робиш це від щирого серця. А тут не треба нічого від мене було
Не треба було мені стояти на базарі, поки Толик вчився і не приносив в родину ні копійки. Тепер розумію, чому він мені приніс той велетенський шарф, ні, він
Та не стає з віком характер нестерпнішим, просто перестаєш загортати все в гарний папірець, бо й так часу мало лишилося. Я подрузі хотіла про це сказати, наголосити, щоб увагу свою звернула, а вона вкотре все перекрутила на свій лад і нашу дружбу сорокарічну отак під ноги кинула
Я знаю Віту ще зі школи, як прийшла новенька у старші класи, то всі хотіли з нею дружити, а вона вибрала мене і так ми до цих пір
Чи буде Олександр тим, хто не розчарує її? Але щоразу, коли вона бачила його усмішку, ці сумніви розвіювалися. Олександр став для неї не лише другом, а й опорою.
У маленькому містечку, де час ніби зупинився, жила жінка на ім’я Марія. Їй було 52 роки, і життя вже давно показало їй свою сувору сторону. Вона пережила багато
Я зрозуміла одну просту істину – перш, ніж кинути себе під ноги комусь, уважно подивися, кому жертвуєш своє життя. Не важливо, чи то чоловік, чи то дитина, чи то батьки, не важливо чи це у вісімнадцять, чи у п’ятдесят
Моя історія почалася з того, що я розчинилася в коханні, то тепер модна сказати, що я собі те кохання придумала, а його й близько не було. але ж
Я не могла дочекатися, коли діти випурхнуть з нашого гнізда, де ж я думала, що туди прилетить сизий голуб і почне все навколо заляпувати своєю вагомою думкою і все йшло до того, що й мій чоловік мав полетіти далеко і надовго
Коли у нас на порозі став Микола, то мене й близько не насторожила його дорожня сумка. Він завжди їздив у рейси і я подумала, що він привіз моєму

You cannot copy content of this page