А як вона його гордо за руку взяла, як звисока на мене дивилася, наче я там повзаю комашкою. Напевно, тому я й не стала її попереджати, а що? Кожен має мати те, що так сильно хоче.
Про те, що у Ігоря інша я дізналася від свекрухи, та так хвалилася новою коханою сина, наче сама ось цими руками сотворила цю багату жінку з власною квартирою
Шкодувала я Інну, бо до такої свекрухи попала, що краще б обійшла того Сергія десятою дорогою. А вона така раденька, вся аж світиться від любові та не знає, що свекруха про неї поза очі говорить.
Я біля Нелі живу роки і краще цю жінку обходити було, ще з молоду могла й написати анонімку, при цьому в очі зазираючи і усміхаючись щиро. Легко перед
«Я вирішив зробити собі подарунок і я на нього заслужив», – таке мені сказав чоловік, а в мене від цього подарунка аж щелепа відвисла. Якби це сталося в інший день, а не на його день народження, то я б сама це все якось приховувала, але отак на день народження все й сплило
Святкувань я не люблю, особливо після того, як ми переїхали жити за місто і всі родичі Андрія кинулися за будь-якої нагоди до нас їхати, бо у нас і
Напевно, я сама так привчила чоловіка, просто мені було легше його перепросити, ніж витримати мамин погляд, батькові докори, криві усмішки свекрів. Тому я хапала чоловіка бігом за сумку і просила лишитися, а я все виправлю
Хочеш з друзями на рибалку – прошу, всі гроші на машину тобі – будь ласка, дітей на все літо до моїх батьків – вже зроблено, тебе на курорт
Знаєте, я розглядаю цю ситуацію, як випадковість, але чоловік мій роздув з цього цілу подію, наче то я завжди так роблю, а з нього лише гроші тягну все життя
Де я могла сподіватися, що маленький пензлик, який онучка сама вибрала, може стільки коштувати? Та мені в найабсурднішому сні не могло таке приснитися скільки на той пензлик поставили
Олена не могла повірити своїм вухам. Це ж весілля! День, коли вона хотіла бачити біля себе своїх найрідніших
Олена стояла перед дзеркалом, приміряючи весільні сукні, і вже вкотре не могла вибрати саме ту, про яка мріяла. Їй хотілося, щоб це було щось неймовірне, справжнє втілення мрії.
Ніяк тоді я подругу зрозуміти не могла, як від такого чоловіка можна піти, бо набрид. Я он так живу, що й похвалитися нема чим, але ж живу, бо вже стільки разом, а тут наче ґедзь її який вкусив.
Насті виповнилося п’ятдесят три роки і вона вирішила, що хоче жити сама. – Щоб ніхто не просто не говорив, а поруч і не дихав, щоб прийти в порожню
Прийшли до мене діти з претензіями, що через мене їхнє життя рухнуло, щоб я негайно вернула все, як було
– Мамо, в твої роки отак чинити – це геть нерозумно! Вертайся!, – казали всі в один голос. Я б вернулася, справді, адже в людини нема нічого кращого
Та бачила я ті погляди сусідки. але де ж я думала, що вона посміє до мене прийти з такою пропозицією. Однозначно, треба з цим щось робити, бо сусідити так я більше не хочу
Ми переїхали в цю квартиру недавно, ну рік, не більше, тільки облаштувалися, як вже до нас зі знайомствами сусіди пішли. То солі позичити, то картоплі, то помогти щось
А з іншого боку – хіба це моє діло? Ну, знаю, я, яка вона, то мені що – найбільше треба? Знайшлася праведниця чи що? Дорослі ж люди всі і ніхто їх женитися не заставляв!
Але мій чоловік мені спокою не дає – треба в усьому зізнатися. – Я ні в чому не винна, щоб у чомусь зізнаватися, – кажу я на те,

You cannot copy content of this page