Скільки років ми не бачилися з Іриною, я зараз і не пригадаю. Міцна дружба у нас була в шкільні роки. “Не розлий вода!” – кажуть в таких випадках. Але, закінчивши школу, ми все ж розлучилися і роз’їхалися по різним напрямкам будувати свою долю.
Свою долю я побудувала в найближчі роки. Вдало вискочила заміж за свого одногрупника Семена. Я вважала вдалим наш шлюб, так як маса спільних інтересів і ідей підігрівала наш союз довгі роки. Я була щаслива тоді і зараз, як і раніше задоволена своїм вибором.
Через п’ятнадцять років, відтоді як дружні стосунки з Іриною були ще актуальні, а зараз, практично зійшли нанівець, я отримую від неї запрошення на весілля.
Я губилася в сумнівах, їхати чи ні? Адже їхати доведеться всю ніч поїздом, а там ще і пересадка на автобус. І чи зручно мені, колишній і забутій подрузі вторгатися в життя Ірини. Розмірковуючи над цим питанням, я все ж прийшла до висновку, що мені потрібно скористатися запрошенням і підтримати давню подругу, яка вперше виходить заміж.
Чоловік підтримав моє рішення, але супроводжувати мене не зміг. Я поїхала одна. По дорозі, я знову засумнівалася, що роблю правильно і що, ворушити минулі стосунки, які закінчилися ще в юності, не потрібно.
Ірина зустріла мене привітно, і я, згадуючи про свої переживання, трохи заспокоїлася. Весільні клопоти вже були всі благополучно завершені і через годину молодята повинні були скріпити свій союз печатками і підписами.
Ірина запросила мене бути свідком на весіллі. Вона вірила, що саме подруга дитинства повинна скріпити їх союз, а я, звичайно ж, не бачила в цьому нічого поганого.
До залу одруження ми прибули на півгодини раніше. Цей час вирішено було зайняти фотосесією. Фотограф справно працював, кліпаючи фотоспалахом, а я, зайняла почесне місце, на правах свідка, поруч з нареченим.
Моя усмішка не сходила з обличчя. Я відчула атмосферу свята і радості і отримувала задоволення в такій гучній і веселій компанії. Але, через кілька хвилин, мені вже більше не хотілося посміхатися і веселитися.
Моя давня подруга Ірина, несподівано для всіх, відзначилася гнівними вигуками. Я відразу не змогла зрозуміти, чим викликана підвищена збудливість і емоційність Ірини. Вона вже не соромилася у висловлюваннях і своїх діях. А дії її були спрямовані проти власного нареченого.
– Навіщо ти обійняв її за талію? – волала вона. – І ці твої швидкоплинні погляди в її бік. Думаєш, я нічого не бачу. Не встигла моя подруга переступити поріг, як ти і в сторону мою дивитися перестав.
– Про що ти? – слабо захищався наречений.- Та, я!
– Та ти просто обійняв її, ось і все!
Я була вражена і обурена думками Ірини та розміром каменю, який вона закинула в мій город. Що за маячня! Ні чого подібного я не помітила з його боку. А те, що поклав руку на мою талію під час фотосесії, так це не привід псувати своє власне весілля і настрій запрошених гостей.
Від весільного букета вже не залишилося і сліду. Ірина махала ним немов віником. Наречений в свою чергу, хвацько ухилявся, мабуть досвід уже був.
Я як і раніше стояла в подиві, і моє заціпеніння можна було порівняти з повним скам’янінням.
Хтось із гостей почав розбороняти наречених, хтось був пасивним спостерігачем, а я, хотіла провалитися крізь землю аби не стояти зараз тут, і не спостерігати цю абсурдну картину.
– Весілля не буде! – заявила розпашіла наречена.
Вона з викликом кинула залишки весільного букета в обличчя своєму нареченому і повільною, хиткою ходою побрела до виходу.
Загальна радість і настрій на приємний вечір змінилися подивом і нерозумінням. Гості малими групами почали розходитися. Я, прийшовши трохи до тями, вийшла слідом за іншими.
Далі, я не цікавилася, чим закінчилася вся колотнеча. Я викликала таксі і поїхала на вокзал.
Тепер я розумію, чому моя давня подруга досі не вийшла заміж. З таким характером і ревнощами важко створити міцний союз. Я повернулася в свою щасливу реальність і пообіцяла собі, що більше не буду приймати ніяких запрошень від давніх подруг і знайомих. Нехай вони і пам’ять про них залишається жити тільки в минулому.
Фото – ілюстративне, з відкритих джерел.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.