Його мама прийняла мене як рідну. Знаючи, що я сирота, ніколи не дорікала, якщо у мене щось не виходило, а пояснювала і показувала, як робити правильно. Навіть, тоді коли не стало мого чоловіка, ця жінка підтримувала мене і попросила залишитись жити з нею. Але роки пройшли. Я хочу жити далі, але не можу. Мама мого покійного чоловіка настільки опікує мене, що я вже й дихнути вільно не в змозі
Зі своїм чоловіком я познайомилася в вісімнадцять років і практично відразу ж вийшла за нього заміж. Справа в тому, що…