Navigate
X

– Мати має рацію, ми абсолютно не підходимо один одному. Я йду, – відповів він холодно, переступив поріг і зачинив за собою двері

Ми з Віктором побралися зовсім молодими, коли здавалося, що весь світ належить тільки нам і жодні негаразди не зможуть завадити…

K Nataliya

– Я… я загубилася, – прошепотіла вона зовсім тихо, майже беззвучно, немов боялася вимовити це вголос.

На лавці, майже біля самого повороту до мосту, сиділа літня жінка. Вона не рухалася, лише безпорадно перебирала пальцями ремінець своєї…

K Nataliya

– Знаєш, мамо, – продовжувала Ліда, крутячи в руках порожню чашку, – вона навіть мої речі в шафі перекладає. Каже, що я купую дешевий одяг, який соромно на плічки вішати поряд із речами Артема. Вона мені днями заявила, що мені треба вчитися правильних манер, а то Артему буде соромно зі мною в світ виходити

На пероні було важко проштовхнутися через людські клунки та валізи. Я стояла біля крайнього вагона, піднімаючись на навшпиньки, щоб розгледіти…

K Nataliya

Перебравшись із тісної кімнатки в гуртожитку до просторої квартири, я витала в хмарах від щастя, відчувши себе коханою дружиною і повноправною господинею оселі. З якою любов’ю ми доводили до ладу наше помешкання, як ретельно добирали все необхідне від тюлі до меблів і техніки!

Після розлучення з Остапом я одна виховувала нашу п’ятирічну донечку Софійку. Згодом я опинилася перед вибором: перебувати і надалі в…

mariya

Я дивилася, як Євген збирається. Прасував сорочку так ретельно, ніби збирався на прийом до президента, хоча це була звичайна зустріч випускників – тридцять років з дня закінчення школи. Я знала кожен його рух, кожну складку на чолі, коли він хвилювався. Чоловік не дивився мені в очі, відводив погляд до вікна, де по шибці сповзали краплі дощу.

На столі вистигав чай, а я дивилася, як Євген збирається. Прасував сорочку так ретельно, ніби збирався на прийом до президента,…

K Nataliya

– Люба? – мовив він несміливо. Я замерзла з ручкою в руці. По голосу, по цьому особливому, трохи м’якому виразу очей я впізнала його вмить. Це був Вадим. Доросліший, із сивиною, із зморшками навколо губ, але це був він.

Мені сорок шість років. У мене зморшки біля очей, сивина на скронях і доросла донька, а для мами я й…

K Nataliya

– Оксано? Це ти, чи мені вже від старості щось здається? – спитала Анна, притримуючись рукою за дерев’яний стовпчик ґанку.

До Анни вже давно не приїжджають діти, а тим більше онуки. Щоразу, коли вона намагалася розпитати їх по телефону про…

K Nataliya

– Ну шо ти там, не награлася ще? Пора повертатися, город бур’яном заростає, гуси хату розносять! Досить ото дурницями займатися, вертайся додому!

Одного чудового дня я кинула корову, гусей, курей, свиней, чоловіка та двоє дітей і поїхала на заробітки. Вперше в житті…

K Nataliya

Не знаю, чи й вчинила б так, якби Оля так свого чоловіка не розхвалювала. Ми по сусідству жили. Я бачила, які вони багачі, але з нею особливо не дружила. Вона трохи молодша за мене, проте щоразу, як зустрінемося біля хвіртки чи на вулиці, тільки й чути розповіді про її Миколу. То він їй подарунок привіз, то нову огорожу ставить, то ремонт у кімнатах затіяв. Слухаєш її і мимоволі думаєш, чому одним дістається все, а іншим – лише головний біль та порожні обіцянки

Я не розумію, чому мені в житті так не щастить. Наче й вродою вдалася, і характер добрий, а все життя…

K Nataliya

Я сіла на краєчок стільця, як це робила колись, коли тільки прийшла в цей дім невісткою. Тоді мені здавалося, що весь світ лежить у мене під ногами, а тепер я почувалася абсолютно спустошеною. Свекруха дістала з шафи дві глиняні чашки, налила гарячого чаю та сіла навпроти. – Я слухаю тебе, – мовила вона, склавши руки на столі.

Ніколи в житті я не думала, що постукаю в ці двері. Була певна, що проживу щасливе життя без них, варто…

K Nataliya