Таня, не роздягаючись, пройшла у вітальню і сіла перед акваріумом. У ньому мирно дрейфували дві рибки. Догори черевом. – Тетяно Олегівно, – тремтячим голосом сказала через спину не-дай-бог-невістка Віка, – я, щоб руки не псувати, кремом їх змастила, а рибкам, напевно, не сподобалося, я не хотіла, чесне слово!
Будинок у Тані повна чаша в сенсі живності. Кішка, пес, дві канарки. Від сусідів-випивох в пошуках тепла і затишку забігає…