X

Ой, дитинко, що мені ті статки? — часто каже вона, коли я приношу решту від покупок. — У мене пенсія така, що багато хто заздрить, та й діти щомісяця надсилають таку суму, що я навіть не знаю, куди її витрачати. Але ж купюри не обіймуть, правда?

— Маріє, поглянь на цей стіл, — старенька пані Катерина повільно вела рукою над порожньою скатертиною. — Я знову накрила…

K Anna

Нарешті! — кажу я їй прямо, бо чесність — моя головна риса. — Твої діти та чоловік скоро почнуть просити їжу в сусідів! Добре, що в них є я

— Ти подивися на цей годинник, Вікторе! — я вказала синові на циферблат, коли двері перед цією цією жінкою нарешті…

K Anna

— Пані, та куди ж ви без черги? Тут усім «тільки запитати»! Ставайте в кінець, як люди, — високий хлопець у куртці-алясці рішуче перегородив шлях пані в хутряній шапці, яка намагалася прослизнути до прилавка.

— Пані, та куди ж ви без черги? Тут усім «тільки запитати»! Ставайте в кінець, як люди, — високий хлопець…

K Nataliya

— Пані… а ви впевнені? — ледь чутно прошепотіла Тетяна, переводячи погляд зі своїх світлих пасм на вогняну шевелюру доньки. — Може, сталася якась помилка? У нас у роду нікого такого…

Літо того року видалося неймовірно спекотним, ніби саме сонце вирішило благословити союз Тетяни та Олександр. Вони були як день і…

K Nataliya

Зранку Назара розбудив дзвінок у двері, наполегливий і різкий, такий, що не залишав сумнівів: відчиняти доведеться.

Дощ накрив місто ще вдосвіта, і до вечора він не вщухав, лише змінював інтенсивність, то стихаючи, то знову переходячи в…

K Nataliya

Телефонний дзвінок пролунав ще вдень, якраз тоді, коли вона складала папери в шухляду і думала, що варто б нарешті взяти вихідний

Ганна сиділа біля вікна старого рейсового автобуса і дивилася, як за склом повільно пропливають засніжені посадки. Сутеніло рано, як завжди…

K Nataliya

— Про тебе писати легко. Ти — вчитель історії, ти відкриваєш дітям минуле, виховуєш особистостей. Це шляхетно. А що написати про маму? Хіба те, що вона цілий день крутить рулончики паперу в депо чи перевіряє квитки в салоні

Олена вже торкнулася пальцями прохолодної латунної ручки кухонних дверей, збираючись покликати своїх до вечері, але звук власного імені, вимовлений тонким…

K Nataliya

— Давай без емоцій, — він намагався говорити розсудливо, як справжній чоловік. — Ми не мільйонери. У нас є певні заощадження, на які ми розраховували роками. Ми відмовляли собі в усьому: жодних морів, жодних зайвих витрат. Старий батьків «Ланос» уже дихає на ладан. Мені потрібна машина для роботи, ти ж знаєш.

Вечірнє місто за вікном дихало вогкою прохолодою пізньої осені. Артем повернувся додому пізніше, ніж зазвичай — затори та нескінченні думки…

K Nataliya

Він заслужив відпочинок, а я заслужила повагу, — кинула вона, навіть не повернувши голови. — Ми домовлялися про рівність, але виявилося, що кожен сам за себе

— І ти ось так просто підеш? Залишиш чоловіка в порожній квартирі після його повернення? — я дивилася на Ларису,…

K Anna

— Там нічого, Катю. Він абсолютно порожній. Але заклеєний наглухо

— То ви хочете сказати, що це нормально — прийти в ресторан, куштувати найдорожчі страви, пити вишукані напої, а потім…

K Anna