Світлана швидко у столиці освоїлась. Уже на третьому курсі вийшла заміж за міського парубка і вважала себе одразу “корінною” жителькою столиці. До Гані приїздили щовихідних, добре, що село недалеко від столиці, та й електрички ходять постійно. Везли від мами повні торби наїдків і обов’язково, яку копійчину. Ганя все що заробити вдавалось віддавала донечці – їй же потрібно
Запорошило, занесло дорогу першим снігом. Поволі рухалась сумна процесія вперед. Чи не вперше плакали усі хто йшов. Навіть старий священник…