Дівчинку назвали, як і хотів чоловік, – Любою. А через місяць, коли ми поїхали забирати її додому. Марія тримала на руках двоє немовлят: донечку Любу і хлопчика. «Не можу я залишити цю дитину, його покинула рідна мама. Я його ввесь час годувала його, оформлю документи і заберу його. Де четверо дітей, там і п’ятому місце знайдеться. Він буде моїм синочком, назву його Миколою, як хотів чоловік».
Весілля було в розпалі. Молодим дарували подарунки, промовляли веселі промовки, вигукували «гірко», лунали весільні пісні. Потім всі гості вийшли на…