Добрі має діти. Добрі до нього, хоч могли би піти й за матір’ю. Вже роки вони розлучилися, вона зараз в місті живе, на пенсії онуків бавить, а він тут. За двадцять років ніразу не приїхала ні в село, ні до нього. Хто би міг подумати, що вона таке зробить?
Якби молодість знала. - Дай Боже здоров’я, Іване? - Дай Боже. - Будуть ваші цього тижня? - Га? - Будуть…