Того вечора Катя, як зазвичай, кинувши битком набитий чемодан на кахельну підлогу сходової площадки, дістала ключ від батьківської квартири і спробувала вставити його в замкову щілину. І тільки тоді з подивом зрозуміла, що стоїть біля зовсім незнайомих їй дверей. Нових коричневих дверей, ключа від яких у неї немає. Не очікувавши такого повороту подій Катя підняла сонцезахисні окуляри, покликані приховати червоні від сліз очі, і переконалася, що зір її не обманює
Батьки поміняли двері. Катя поставила окуляри назад і постукала. Дзвінок не працював останні років сім. — Чого тарабанити? — почула…