— Он Бог, а он – поріг! – з металом у голосі сказала Оксана, ошелешеній жінці – Не бути нам родиною. Не дивіться на мене навіть. Речі зібрали і прощайте. А ти куди, – гримнула на доньку, яка похапцем за нареченим одягатись почала, – Ти тут залишаєшся. Це ж його батько, – тицьнула у бік очманілого від усього, що відбувається Ігоря, – Це ж їх родина нас тоді, тієї ночі… Вони з ним в машині були, коли твого тата не стало
— Он Бог, а он - поріг! - з металом у голосі сказала Оксана, ошелешеній жінці - Не бути нам…