X

Панаса повезли в місто, а Настуся залишилася в холодній хаті одна. Сама на сьомому місяці, перелякана, дров катма, вода в колодязі замерзла. Наступного ранку йду я її провідати. Підходжу – і зупиняюся як укопана.

Це було вже трохи давно. Я тоді тільки починала працювати фельдшеркою в нашому селі, де ліс підступає до городів так…

K Nataliya

Надія застигла. Вона дивилася на дівчинку. Щось у нахилі голови, у формі брів, у тому, як Софія закушувала губу, здалося їй болісно знайомим. Це було схоже на дежавю

Надія поверталася додому, коли сонце вже ховалося за верхівки старих каштанів. Її кроки були важкими, не від фізичної втоми, а…

K Nataliya

— Тато не знав про Аллу, — сказала я, не піднімаючи очей. — Він думав, що вона теж його. Виховував її, поки ви не розлучилися.

Мати стояла посеред кухні, притиснувши до грудей рушник, і дивилася на документ, який я тримала в руках. Її обличчя виглядало…

K Nataliya

— У мене є секрет. Я хотіла сказати раніше, але боялася, що ти підеш. А тепер ми одружені, і я хочу, щоб між нами не було брехні.

Я досі іноді дивлюся на вхідні двері, коли повертаюся з роботи, і чекаю, що зараз почую звук ключа у замку.…

K Nataliya

Мамо, — голос зрадницьки зірвався на хрип. — Весілля не буде. Ми розійшлися

— Ти просто неможливий, ніякої волі! — слова вирвалися самі собою, і в ту секунду Анастасія ні на мить про…

K Anna

Він розвернувся і зник у ранковому тумані, навіть не озирнувшись на сина, якого щойно викреслив зі свого життя.

— Ти просто приніс його сюди й думаєш, що все минеться? — У мене немає виходу, Марто, — чоловік переді…

K Anna

— Слухайте, люди. Мені з цієї хати нічого не треба. Якщо комусь потрібні меблі, посуд чи що там залишилося — забирайте. Завтра я підпишу папери на продаж землі. Замок я зараз повішу, але ключі залишу під порогом. Кому треба — заходьте, виносьте все. Мені байдуже.

Село, як село: дерев’яні паркани, квітучі сади і безкінечні городи. Всі заклопотані своїми справами і до родини Ковальчуків діла нікому…

K Nataliya

— Та що ти від неї хочеш? — почувся голос матері, тихий, але виразний. — Віра вся в батька свого. Дивиться вовком, слова не витягнеш. Сидить там, малює щось чи пише. Ні пригорнутися, ні поговорити. Тяжко мені з нею, наче чужа дитина в хаті.

У квартирі на п’ятому поверсі сиділа за столом у кімнаті дівчинка, намагаючись зосередитися на розв’язанні задачі з математики. Їй було…

K Nataliya

А ви гарна. Сашко казав, що ви стежите за собою, але в реальності ви ще краща.

— Олександре, ти хоч розумієш, як це виглядає з боку? — мій голос звучав дивно спокійно, хоча всередині все перетворювалося…

K Anna

Ой, мамо, знову ці «справи»… — в голосі доньки почулася гірка іронія. — Ти ж доросла жінка, невже не бачиш, що він просто користується твоєю довірою? Коли ти вже відкриєш очі на те, що він…

— Ти справді збирався сказати їй, що ми розлучаємося через мою «холодність», чи це була лише частина твого творчого сценарію…

K Anna