Перше, що промовила мама, коли я, тихенько причинивши вхідні двері, повернувся з вулиці до квартири, було: «Господи. Та це ж Чудо». Вона сиділа на маленькому ослінчику біля дзеркала і переводила погляд то на мене, то на створіння, яке я привів із собою. Те створіння тихо сопіло і, притулившись до моєї ноги, ледь помітно тремтіло від холоду.
Перше, що промовила мама, коли я, тихенько причинивши вхідні двері, повернувся з вулиці до квартири, було: «Господи. Та це ж…