Не встигла договорити, як чиясь важка рука затyлила їй poта. Саме в ту мить зайшов Степан. Побачене не залишило у нього ніяких cyмнівів, що дpужина зpaджyє його із сусідом, якого в ту ж мить і слід простиг. Він не хотів чути ніяких пояснень: зібрав речі і пішов
Багряне листя тихо опускалося додолу. Воно замітало сліди ще вчорашнього літа, теплих, погожих днів, закутавши перехожих у теплі светри, розмалювавши…