Дійняли жінку останні слова Михайла: «Ні, я спочатку тебе любив, але подивися на себе? Ходиш постійно в одному светрі та джинсах, з тим смішним вузликом з волосся на голові. Ти взагалі на жінку не схожа. Хіба тебе можна любити?». Після того, як Михайло пішов, забравши з собою валізи зі своїми речами, Яна підійшла до дзеркала та поглянула на своє відображення. Ця жінка – це вона. І справді вдягнена у светр та старі джинси, ненафарбована, зачіска
Яна відкрила двері шафи та зупинилась у задумі. Речі старі, нових майже немає… Оце – її гардероб, і це –…