Бувало, їдучи разом на поле, бачила, як зиркав Володька на Ольку, й очі в нього ставали глибокі й сині-сині, а усмішка – погідлива, як у дитини. Господи! Життя б не пожаліла, аби хоч раз на неї, свою жінку, матір свого сина, так глянув. Хоч єдиний раз…
Тітці Зосі зовсім кепсько. Вона вперше нині виїхала «кравчучкою» на торги. Трохи кабачків, бо ж вродило багацько, трохи зернят, трохи…