– Ого! – подумала я. – Тільки двадцять хвилин минуло, вони вже тут. Яка оперативність! Я поспішила в коридор. Відчиняючи двері, очікувала побачити дівчинку чи хлопчика з коробкою
Я не вважаю, що живу сама, адже зі мною живе тиша, вона як пордуга: інколи лунка, інколи гнітюча, інколи спокійна,…