– Як ти можеш їхати, коли саме в ці дні в мене день народження?
Ця історія почалася із запрошення на ювілей тітки. Христина, хоч і не відчувала особливої приязні до тітки, але ж рідня…
Як це — іншу? Після всього, що ми разом пройшли? Двоє дітей, десять років спільного життя, наші мрії про майбутнє. Ти серйозно?
— Андрію, що ти кажеш? Це жарт? — я ледь вимовила слова, відчуваючи, як весь світ навколо мене ніби звузився…
Отже, ви хочете поміняти стару модель на нову?, – голос Ангела був задуманий.
Отже, ви хочете поміняти стару модель на нову?, - голос Ангела був задуманий. - Так, так, - захитав головою чоловічок,…
Ти в нас як принцеса. Все маєш: роботу, хату. Ти навіть не уявляєш, як ми з мамою в її крихітній квартирі живемо
— Іро, ти чого так реагуєш? — вигукнула моя сестра Катерина, підхопившись з дивана і розмахуючи руками. — Це ж…
– Богдане, я не буду тут сидіти, не для того я вибралася за стільки років в місто аби тут тиснутися, ні, ми підемо в хороший ресторан і посмакуємо чимось таким, яке ніколи не їмо в дома.
Ми сиділи в недорогому кафе на першому побаченні. Для мене це було перше побачення після давнього розлучення, наче й непогано…
Це був просто короткий відпочинок. У понеділок я повертаюся на роботу. Але це вже не важливо. І тебе більше не стосується.
─ Ти мене забезпечуєш? ─ запитала я, намагаючись стримати тремтіння в голосі. ─ А холодильник порожній, і це твоє забезпечення?…
Це ненадовго. Вона вже шукає варіанти обміну квартири.
— Оленко, тут така справа. — Андрій нервно барабанив пальцями по столу, уникаючи мого погляду. — Яка мені різниця, що…
ого вечора я поїхала за Андрієм від офісу. Він вийшов о п’ятій, сів у машину і поїхав не додому, а в район, де жила Наталя
— Оксана, ти куди? Стій, не роби дурниць! — бігла Наталя, намагаючись вхопити мене за руку, коли я влетіла до…
Ця розмова відбулася вкінці наших стосунків, які я вірила, що ідеальні
«Нікому я без грошей не потрібен», - бідкався чоловік. - Чого ж? Ти був потрібен мені, але хіба ти це…
– Та не повернеться вона, мамо! Це моя квартира мала бути! Моя! Безглуздо орендувати, коли є своє житло! Ну, мамо! – обурювався Микола.
- Ти моя мама! Як ти можеш так чинити?! - Можу, - спокійно відповіла Марія Степанівна. - Квартира належить мені.…